Предмет і метод правового регулювання

Поділ системи права на галузі відбувається на підставі певних вимог і критеріїв, основними серед яких є такі:

— предмет правового регулювання;

— метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання визначає, на яку групу однорідних суспільних відносин спрямована дія норм права (відповідає на запитання про те, що саме, які конкретні суспільні відносини регулюються нормами права).

Предмету правового регулювання притаманні такі характерні риси:

— це однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права;

— зумовлює різницю між галузями права, відображає специфічність суспільних відносин, урегульованих певною галуззю права;

— відносини, що регулюються нормами різних галузей права, різняться за змістом, метою та завданнями;

— кожній галузі права відповідає певна сфера однорідних суспільних відносин, тобто певний предмет правового регулювання (наприклад, предметом адміністративного права є однорідні суспільні відносини у сфері здійснення виконавчої влади та державного управління, відносини щодо надання державних і управлінських послуг, відносини адміністративної відповідальності тощо).

Різноманітність сфер суспільних відносин зумовлює потребу використання різних методів і способів правового регулювання.

Метод правового регулювання —цесукупність способів (прийомів), за допомогою яких здійснюється вплив на певний вид суспільних відносин (відповідає на запитання про те, яким чином здійснюється вплив на суспільні відносини інструментарієм права з метою їх урегулювання).

Кожній галузі права притаманний свій специфічний метод правового регулювання. Головним чинником, який визначає різницю у способах впливу права на суспільні відносини, є статус учасників правових відносин.

Існує така класифікація методів правового регулювання:

1) імперативний метод (метод владного зобов'язання) — заснований на владних приписах державних органів, які чітко встановлюють порядок виникнення прав і обов'язків суб'єктів, санкції за порушення цих обов'язків, що полягають у заборонах і покараннях (притаманний переважно публічним галузям права);

2) диспозитивний метод — передбачає можливість обрання суб'єктами правових відносин варіанту поведінки в межах чинного законодавства (характерний переважно для приватних галузей права);

3) метод заохочення — надання суб'єктам правових відносин винагород і пільг, що, передусім, передбачає стимулювання їх ставлення до виконання своїх обов'язків через моральне та матеріальне заохочення (діє в трудовому праві);

4) метод рівності сторін — передбачає однакові процесуальні права й обов'язки (рівність сторін позивача та відповідача) при вирішенні спорів (цивільно-процесуальне право).

Специфіка окремих видів суспільних відносин передбачає використання декількох методів правового регулювання одночасно.