Вимоги до тексту закону

Вимога точності до тексту будь-якого нормативно-правового акта вища, ніж до інших видів текстів. У юриспруденції неточна передача змісту, граматична помилка, описка, неуважність можуть призвести до помилок у правозастосуванні, що позначається на долі людей, на діяльності установ, зрештою — на авторитеті державних органів, які займаються підготовкою нормативно-правових актів.

Будь-який текст, у тому числі текст нормативного акта, має мовну, логічну, граматичну й графічну основи. Мовну основу нормативного акта складають речення, стійкі словосполучення, що набули широкого застосування в юридичній техніці слова. Логічну основу нормативного акта складають правила та закони формальної логіки.

Граматична основа — правила орфографії та пунктуації.

Графічна основа — структурування тексту з використанням елементів графічного представлення, розбивки по параграфах, пунктах, використанню буквеної та цифрової нумерації тощо.

Речення в нормативному акті виступає основною формою вираження норм права.Щоб норми права були зрозумілі, слід пам'ятати про певні вимоги до побудови речень, які використовуються в нормативному акті.

В нормативних актах, як правило:

· широко використовується неозначена форма дієслова та інфінітивні конструкції, оскільки за допомогою інфінітива зручно виражати пряму та непряму імперативність нормативних приписів;

· внаслідок безособового характеру викладу закону дієслова та дієприкметники, як правило, використовуються в безособовому значенні (наприклад: гарантується, визначається, визнано, прийнято);

· переважають пасивні конструкції над активними (наприклад: пасивний стан: „Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами” (ст. 124 Конституції України);

· використовуються узагальнені звороти, зокрема дієприкметникові та дієслівні, а також використовуються умовні речення не для вираження часу та умови, а для співставлення частин речення (наприклад: „Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою” (ст. 29 Конституції України).

За загальним правилом у тексті норми права ретельно з'ясовуються відмінок, рід, число іменників, значення прикметників, стан особи, число й рід дієслів, граматичні форми інших частин мови, потім усі ці граматичні форми зіставляються між собою, встановлюються взаємні зв'язки між словами з метою з'ясування всього припису в цілому. Найменша неточність в аналізі тієї чи іншої граматичної форми, зв'язку між окремими словами може призвести до помилок при з'ясуванні загального смислу норми.

Особливу увагу в законах необхідно звертати на застосування єднальних (і, та, також), протиставних (а, але, проте) та розділових (або, чи) сполучників. Так, для альтернативних частин положення характерним є застосування розділових сполучників тощо.

Пунктуація тексту має бути досить обмежена і проста. Законодавчий текст не має емоційного забарвлення, тому не бажане застосування знаків оклику, знаків запитання. Слід пам'ятати, що кожна кома може стати причиною необхідності тлумачення, якщо речення норми складено таким чином, що його зміст може суттєво бути зміненим однією комою.