Явище ембріональної індукції

За умов нормального розвитку, формування окремих частин зародка й організму в цілому узгоджене за місцем та часом. Це пояснюється тим, що, як правило, зачатки одних органів розвиваються під впливом взаємодій із зачатками інших, які заклалися раніше.

Явище взаємодії між частинами зародка під час ембріогенезу, за якої одна з них визначає напрямок розвитку сусідньої, дістало назву ембріональної індукції (від лат. inductio – спонукання). Та частина зародка, яка впливає на іншу, називається індуктором, або організатором. Остання згодом сама може виступати в цій ролі стосовно інших частин, які розвиваються пізніше. Отже, розвиток зародка – це ланцюг ембріональних індукційних взаємодій.

Ембріональну індукцію було підтверджено експериментально (рис.43): ділянку гаструли земноводних, розташовану над верхньою губою первинного рота, з якої в майбутньому мала утворюватися спинна частина первинної кишки, пере­садили іншому зародкові на тій самій стадії на черевний бік (з цієї ділянки мав розвиватись епітелій). Згодом пересаджена ділянка, організатор (індуктор), дала початок хорді і мезодермі, впливаючи на прилеглі ділянки зародка, до якого її було вживлено. В ектодермі зародка-хазяїна, прилеглій до пересадженої ділянки, під впливом останньої сформувалася друга нервова пластинка. Одже, під впливом пересадженої ділянки-організатора на черевному боці зародка-хазяїна утворився додатковий зародок, який сполучався з ним своєю черевною частиною.

Рис. 42. Послідовні стадії розвитку ембріонів хребетних:

1 – акули; 2 – ящірки; 3 – курки; 4 – шимпанзе; 5 – людини

Але це явище може відбуватися лише на дуже ранніх етапах гаструляції, поки не розпочалася диференціація тих ділянок, що пересаджуються. Якщо ж пересадити диференційовані ділянки, на новому місці вони розвиватимуться так само, як і на старому. Механізми ембріональної індукції вивчені ще недостатньо, хоча вона відома ще з початку XX сторіччя. Явище ембріональної індукції спостерігається як при прямому контакті клітинного матеріалу ділянки-організатора з ділянкою, на яку вона впливає, так і в тих випадках, коли вони відокремлені незначним проміжком. Учені вважають, що клітини ділянки-організатора виділяють біологічно активні сполуки білкової природи, які впливають на клітинний матеріал іншої ділянки.

Рис. 43. Взаємодія частин зародка, що розвивається

(явище ембріональної індукції)