Філософський реалізм Ансельма Кентерберійського

Серед християнських мислителів ранньої схоластики найвидатнішою постаттю визнають св. Ансельма, архієпископа Кентерберійського. Ансельм (1033/1034 – 1109 рр.) народився в місті Аості, що на Півночі Італії, в родині збіднілих шляхтичів. Його мати рано померла, і він, практично не знаходив спільної мови з батьком, котрий витратив весь сімейний статок, пішов з дому в супроводі домашнього клірика.

Три роки Ансельм поневірявся містами Франції та Бургундії, поки нарешті не прийшов у монастир Ле Бек, де була створена чудова для того часу школа для навчання не тільки монахів, але і світських людей. У 1060 році Ансельм став монахом, а за три роки сам став керувати школою, де раніше навчався. В ці роки він створив свої найважливіші філософські твори: “ Монологіон ” та “ Прослогіон ”, діалоги “Про істину”, “Про свободувибору” тощо.

Вже за життя Ансельма порівнювали з Августином, оскільки він шукав гармонію віри і розуму. Мислення повинно підкорюватись вірі, вважав він, але віра шукає розум, вбачаючи в ньому свою опору. Особлива увага до обґрунтування розуму визначається у Ансельма головною задачею схоластики – раціональними, розумними доказами пояснити і обґрунтувати християнську віру.

Ансельм Кентерберійський працював над раціональними доказами буття Бога. У творі “Монологіон” він використовує ідею досконалості. У речах Всесвіту можна розрізняти: благо, мудрість, досконалість. Проте, світ є скінченним, отже, і якості, що властиві йому – не безумовні, а відносні. Але якщо є відносна досконалість, то має існувати і абсолютна досконалість, тобто досконалість сама по собі, а це і є Бог.

Другий доказ відомий під назвою “онтологічного доказу” (за визначенням Канта). Він викладений у роботі Ансельма “Прослогіон” і заснований, на його думку, на розумі. Ансельм стверджує, що навіть “божевільний”, висловлюючи атеїстичні судження, спирається при цьому на ідею Бога як абсолютної досконалості. А з цього виходить, що, думаючи про Бога як про досконалість, ми тим самим стверджуємо його безумовне існування. Таким чином, з мислення Бога Ансельм, по суті, виводить факт його реального існування.