Об'єкт, предмет і метод музеєзнавства

Наукова дисципліна, щоб вважатися такою, повинна мати свій власний предмет і метод дослідження. Предмет дослідження завжди специфічний, у той час як об'єкт дослідження, тобто та сукупність реальностей, на яку направляються пізнавальні зусилля, може вивчатися з різних позицій декількома науками. Наприклад, музей і музейна справа як суспільне явище можуть одночасно бути об'єктом дослідження не тільки музеєзнавства, але і філософії, історії, мистецтвознавства, соціології. У той час як об'єкт дослідження визначається відносно просто і відомий уже на стадії нагромадження матеріалу, предмет науки ніколи не дається в готовому виді, його потрібно сконструювати.

У теоретичному обґрунтуванні предмета музеєзнавства існує кілька підходів. Прихильники так названого інституціонального підходу вважають, що предмет музеєзнавства - це музей як соціальний інститут. При цьому одні обмежують рамки предмета дослідженням тільки музеєм і його функціями, інші ж трактують предмет більш широко, включаючи в нього всю музейну справу. Наприклад, відповідно до поглядів словацького дослідника И. Бенеша, предмет музеєзнавства складає сукупність спеціалізованої діяльності, шляхом якої музейна справа реалізує свої соціальні функції. На думку французького музеєзнавця Ж.А. Рив'єра, предметом музеологіі є вивчення історії музеїв і їхньої ролі в суспільстві. Поширенню інституціонального підходу багато в чому сприяло визначення музеевведення, сформульоване таким чином: «Музеологія - це наука про музеї».

Опоненти інституціонального підходу вважають, що музей не може бути предметом музеєзнавства, оскільки він — усього лише організаційний центр, установа, призначена виконувати певну роботу. Адже і педагогіка, говорять вони, наука не про школу, а про утворення і виховання, і астрономія — це наука не про планетарії, а про властивості і розвиток космічних тел. Предметом музеєзнавства вони показують музейний предмет як феномен, тому подібна система поглядів одержала назву предметний підхід. Згідно, наприклад, формулюванню німецького дослідника К. Шрайнера, «музеєзнавство - це наука про збір, збереження, вивчення і використання музейних об'єктів». Існує і так названий комплексний підхід до розуміння предмета музеєзнавства. Найбільш розгорнуте обґрунтування він знайшов у роботах 3. Странського, що ввів поняття «музейність» і сформулював теорію специфічного («музейного») відношення людини до дійсності.

«Розуміння музею як предмету музеєзнавства є наслідком переважного емпіричного мислення в сучасному музеєзнавстві і нерозуміння історичної і суспільної обумовленості існування музеїв, - пише він. - Сучасний музей є лише однієї з історичних форм специфічного відношення, людини до дійсності, що веде в ході історії до тенденції збереження і показу обраних предметів.

З цієї причини мова не йде про постійну форму; вона буде піддана зміні і, бути може, в існуючому вигляді зникне. <...> Тому предмет музеєзнавства не можна вбачати в існуванні музею, а навпаки, у причині його існування, тобто в тім, чого він є вираженням і яким цілям служить у суспільстві. <...>

Музеєзнавство, отже, знаходиться вище музею. Одночасно, однак, воно містить у собі не тільки його минулі, але і сучасні і майбутні його форми».

Яким цілям у суспільстві служить музей і служили попередні йому форми? Вони існували й існують для реалізації специфічного відношення людини до дійсності. Це відношення обумовлене визначальної для людини фактором пам'яті і виявляється в прагненні до придбання і збереження предметів, що навіть утратили свої споконвічні функції, але коштовних з погляду пізнання навколишнього світу, тобто своєї «музейністю». Вважаючи музеєзнавство самостійною науковою дисципліною, що формується, Странский визначив предметом її пізнання «специфічне відношення людини до дійсності, яке об‘єктивно відображує в історії в різних формах, що є вираженням і складовою частиною систем пам'яті».

Наукові погляди 3. Странського повністю розділяє словацька дослідниця А. Грегорова. Широта підходу до предмета дослідження музеєзнавства характерна і для концепцій багатьох інших учених. У російській науці прихильником комплексного підходу був A.M. Розгін, що визначив предмет музеєзнавства в такий спосіб.

Предмет музеєзнавства це коло об'єктивних закономірностей, що відносяться до процесів нагромадження і збереження соціальної інформації, пізнання і передачі знань, традицій, представлень і емоцій за допомогою музейних предметів, до процесів виникнення, розвитку і суспільного функціонування музею, музейної справи».

Важливою ознакою наукової дисципліни є наявність у неї самостійних, специфічних методів дослідження.