Музеєзнавство – музеологія

Практична 1

Тема: Музейна справа, як наукова дисципліна. Об'єкт, предмет і метод музеєзнавства. Структура музеєзнавства. Музеєзнавство в системі наук. Історичні умови виникнення музеїв світу. Колекціонування в античну епоху. Комплектування фондів музею. Музей як соціокультурний інститут. Соціальні функції музею.

Музеєзнавство – музеологія.

Термін «музеологія», аналогом якому в російській традиції стало слово «музеєзнавство», ввійшов у науковий оборот в останні десятиліття XIX с. З 1877 р. у Дрездені став видаватися «Журнал по музеології й антиквароведенню» («Zeitschrift fur Museologie und Antiquitatenkunde»), а в 1883 р. на його сторінках доктор Й.Г. Грассе опублікував статтю «Музеологія як наука», у якій визначив потенціал нової області досліджень. З приходом XX сторіччя почалося поступове становлення музеєзнавства як наукової дисципліни.

На початку XX с. з'явилися перші періодичні видання, що спеціалізуються на висвітленні музейної проблематики. У 1901 р. у Великобританії був заснований «Museums Journal», а в 1905 р. у Німеччині — «Museumkunde». Після створення Міжнародної музейної служби, що вперше об'єднала під своєю егідою фахівців з різних країн, частиною програми, що виконувалась нею стало видання журналу «Mouseion» (1927-1946) і серії монографій з проблем музеєведення. У 1946 р. у Парижі була заснована Міжнародна рада музеїв, більше відома під англомовною абревіатурою ИКОМ (International Council of Museums). Вона поставила своєю метою організацію співробітництва і взаємодопомоги між музеями і музейними професіоналами усього світу, розробку і технічне забезпечення програм в області розвитку музейної справи, а з 1948 р. почала видавати журнал Museum, що висвітлює діяльність музеїв усіх типів і профілів, що аналізує актуальні проблеми музейної сфери.

Розвиткові музеєзнавчих знань багато в чому сприяли спеціалізовані центри музейної роботи. Уперше вони виникли в Радянському Союзі в післяреволюційний період, а після другої світової війни стали створюватися й в інших східноєвропейських країнах. Московський інститут історико-художніх пошуків і музеєзнавства (1919 р.), Вищий екскурсійний інститут (Петроград, 1921-1924), Комісія з музеєзнавства при Академії історії матеріальної культури (1920-і) і інші аналогічні центри займалися розробкою методики роботи окремих профільних груп музеїв. На відміну від них створений в Історичному музеї Відділ теоретичного музеєзнавства (1918—1933) був орієнтований на вивчення загальних проблем історії і теорії музейної справи. На початку 1930-х рр. його спадкоємцем став Центральний науково-дослідний інститут методів краєзнавчої і музейної роботи. У 1937 р. він був реорганізований у НДІ краєзнавчої і музейної роботи Наркомпроса РСФСР і приступив до планомірного дослідження проблем музейної справи. У 1955 р. інститут був перетворений у НДІ музеєзнавства1.

Активізація зусиль, спрямованих на формування музеєзнавства в якості самостійної наукової дисципліни, почалася в другій половині XX в. і була характерна головним чином для східноєвропейських країн. Тільки по питанню про предмет музеологіі тут у 1950-1980-і рр. було опубліковано понад 600 робіт. Викладені в них концепції, а також наукові дискусії, що проводилися в цей час, показали, що зміст, що вкладається в поняття «музеєзнавство», досить різноманітно і суперечливо.

Розкид існуючих думок про суть музеєзнавства спробував систематизувати словацький дослідник 3. Странский. Він умовно виділив наступні підходи до музеєзнавства:

а) музеєзнавство - самостійна наукова дисципліна;

б) музеєзнавство - теорія і методика музейної роботи, тобто прикладна допоміжна наукова дисципліна;

в) музеєзнавство - сума методичних і технічних прийомів музейної діяльності;

г) повне заперечення можливості існування музеєзнавства як науки.

Оригінальне трактування музеєзнавства запропонував чеський учений И. Неуступний. Вважаючи, що музеєзнавство може бути визначене як теорія і методологія музейної роботи, він розрізняв спеціальне і загальне музеєзнавство. Спеціальне музеєзнавство, відповідно до його концепції, ґрунтується на використанні профільних музеєві наукових дисциплін. Наприклад, можна виділити історичне музеєзнавство або ж мистецтвознавче музеєзнавство, відмінності між якими обумовлені специфікою історії або мистецтвознавства. Але в діяльності музеїв, як і в них самих, незалежно від профілю існує щось загальне, синтезувати яке і покликане загальне музеєзнавство.

Важливу роль у самоідентифікації музеєзнавства - музеологіі зіграла XI Генеральна конференція ИКОМ, що проходила в Москві і Ленінграді в 1977 р. У ході її роботи був створений Міжнародний комітет з музеологіі (ИКОФОМ), основним завданням якого стала координація теоретичних досліджень в області музеологіі. Перший номер випущеного їм у 1980 р. журналу «Museological Working Papers» присвячувався темі «Музеєзнавство - наука або тільки практична музейна робота?». Відповідаючи на це питання, більшість фахівців у даний час називають музеєзнавство науковою дисципліною, але при цьому підкреслюють, що вона знаходиться ще тільки в стадії формування.