Особливості призначення покарання неповнолітнім

У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого підходу до захисту дітей та підлітків. Україна підписала міжнародний договір від 29 листопада 1985 року, за яким вона взяла на себе зобов’язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). У параграфі 2.1 Правил підкреслюється необхідність неупередженого їх застосування. В іншому важливому міжнародному документі – Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році й ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, – міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітніх запобіжних заходів та тюремного ув’язнення. Відповідно до ст. 37 цієї Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».

Особлива увага до питання призначення покарання неповнолітнім зумовлена значною кількістю злочинів, вчинених неповнолітніми або з їх участю. Так, у 2003 році рівень підліткової злочинності збільшився на 3,6%. Минулого року неповнолітніми або за їх участю вчинено 33,5 тис. злочинів, з них 1,3 тис. особливо тяжких і 21,6 тис. тяжких злочинів.

Призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен вра­хувати більш широке коло обставин, ніж при призначенні покаран­ня особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття. Серед них: 1) загальні засади призначення покарання, вказані у ст. 65, об­ставини, які пом’якшують та які обтяжують покарання (статті 66-67); 2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів по­карань, передбачені статті 98 – 102; 3) обставини, які названі у ч. 1 ст. 103, – умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітнього.

Специфічні для призначення покарання неповнолітньому об­ставини можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженого. Сприятливі обставини – це ті, які дають підстави для застосування щодо неповнолітнього передбаченого законом виду звільнення від покарання чи його відбування; призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; призначення пока­рання, ближчого до мінімально можливого за законом. Досить часто за злочини, що вчиняються неповнолітніми, пом’якшуючими обставинами суди визнають щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність, наявність дорослих підбурювачів, вчинення злочину під впливом інших осіб, другорядна роль при вчиненні злочину.

Несприят­ливими є ті, за наявності яких унеможливлюється звільнення від покарання чи його відбування, не застосовується призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом; призначається додаткове покарання. Перелік обставин, які є специфічними для призначення покарання неповнолітньому, у КК названо вичерп­но – вони повинні стосуватися або особи засудженого, або ж об’єктивних умов його існування до і після вчинення злочину.

При призначенні покарання неповнолітньому треба врахову­вати зокрема такі умови життя та виховання та інші особливості особи неповнолітнього:

– сімейні обставини: наявність чи відсу­тність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про ди­тину та позитивний або негативний вплив неповнолітнього;

– матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього;

– відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів;

– морально-психологічний клімат у колективі, членом якого є неповнолітній, його відносини з ровесниками;

– спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та вплив, який справляється ними на засуджуваного, наявність матеріальної або іншої залежності від дорослих;

– рівень фізичного, інтелектуального розвитку, здатність усвідомлювати фактичний бік та соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене;

– попередню поведінку неповнолітнього;

– поведінку неповнолітнього після скоєння злочину, зокрема, ставлення до потерпілого;

– наявність у неповнолітнього морального обов’язку піклуватися про інших членів сім’ї та його ставлення до цього обов’язку;

– ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами тощо.

Усі обставини, які впливають на призначення покарання не­повнолітньому, повинні враховуватися в сукупності.

Призначаючи покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або сукупністю вироків, суд повинен, насамперед, керуватися положеннями ст. 70 та ст. 71 КК. При цьому слід враховувати особливості призначення неповнолітнім окремих видів покарання, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 103 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.