Висновки до підрозділу 1.4

1. Правова система демократичної держави повинна розвиватися як єдине ціле. Її гармонійність і цілеспрямованість досягається завдяки стабілізуючій ролі законів. Вплив, що передається на всі елементи правової системи конституцією як її центром проявляється, перш за все, через закони. Місце закону в правовій системі дає можливість повніше розкрити його властивості і виявити його прямі і зворотні зв’язки з іншими елементами правової системи, перш за все з іншими нормативно-правовими актами. Природу цих зв’язків неможливо зрозуміти без аналізу властивого правовим системам демократичних країн принципу верховенства закону. Даний принцип має велике соціально-політичне значення і відбиває природу демократичного устрою й верховенство представницьких органів.

2. Хоч у Конституції України офіційно закріплено принцип верховенства права, а не закону, цей принцип не слід протиставляти принципу верховенства закону, як це іноді має місце в літературі. Аналіз Конституції дає підстави констатувати, що вона поряд із закріпленням принципу верховенства права послідовно проводить принцип верховенства закону в системі нормативних актів. Розгляд принципу верховенства права поза верховенством Конституції й законів – це шлях до беззаконня й уседозволеності, а визнання тільки принципу верховенства закону поза системним розумінням принципу верховенства права – шлях до прийняття несправедливих, негуманних, недемократичних законів та інших нормативно-правових актів.

3. Принцип верховенства закону відбиває корінний принцип демократизму – належність влади народу й здійснення її насамперед безпосередньо та через представницькі органи влади. Маючи вищу юридичну силу серед інших нормативно-правових актів, закон характеризується по відношенню до них верховенством.

Верховенство закону в системі нормативно-правових актів зумовлює високу якість усієї правової системи, створює основу для її єдності та внутрішньої узгодженості.

4. У кожній правовій системі принцип верховенства закону має свою специфіку. Місце й роль закону серед джерел права залежить від багатьох обставин: форми правління, форми державного устрою, державно- політичного режиму, характеру правової системи, складу джерел права тощо.

Верховенство закону проявляється в тому, що прийняті у відповідності з Конституцією закони є обов’язковими для виконання всіма гілками влади. Неприпустимо, щоб акти виконавчої влади набували більшої значимості, ніж акти законодавчої влади.