Оформлення наукової роботи

Окрім змісту, важливим критерієм оцінки наукової роботи є якість її оформлення. Не дотримання їх суттєво знижує загальну оцінку.

Робота повинна відповідати правилам оформлення дисертаційного дослідження – Державний стандарт України. ДСТУ 3008-95 («Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», бюлетень ВАК України, спецвипуск, 2000).

Розрізняють зовнішній вигляд роботи (охайність, грамотність, естетичне оформлення) і внутрішнє оформлення (правильність цитат, посилань на наукові джерела, ілюстрацій, списку використаної літератури, додатків).

Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 25 друкованих сторінок.

Оформлення роботи починається з титульної сторінки, на якій обов’язково вказується секція Малої академії наук, тема роботи, прізвище, ім’я, по батькові автора, школа, клас, у якому він навчається, прізвище, ініціали наукового керівника, його вчений ступінь і звання, якщо є (див. додаток 1).

На другій сторінці розміщується зміст роботи, зазначається обсяг сторінок кожного зі структурних елементів плану.

Наукова робота відкривається титульним аркушем Далі розміщується план-зміст роботи з назвою кожної складової структури та вказівкою сторінок.

На цих перших двох аркушах цифри, що означають порядковий номер сторінок не ставляться. Лише на третьому аркуші де розпочинається "Вступ", верхньому правому куті ставляться цифри "З", на наступній сторінці - "4" і т.д., включаючи додатки. По рядковий номер сторінки прийнято ставити без крапки в правому кутку верхнього поля аркуша. Пропуск сторінок або їх літерний повтор (5-а, 6-б) не допускається.

Дуже важливе значення має правильне оформлення науково-довідкового апарату роботи, який є показником як рівня спеціальної підготовки молодого науковця, так міри оволодіння темою роботи та її матеріалом.

Із третьої сторінки починається виклад тексту роботи. При цьому слід дотримуватися таких правил:

● текст роботи друкується на білому аркуші паперу формат А4 з одного боку сторінки;

● використовувати шрифт (рекомендується Times New Roman Cyr) текстового редактора Word розміру 14 пунктів (1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом (28-30 рядків на аркуші). Шрифт друку має бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності;

● залишають поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – не менше 20 мм;

– заголовки структурних частин роботи «Зміст», «Вступ», «Перелік умовних скорочень», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою; початок тексту нового розділу повинен бути на тій же сторінці, що й його заголовок.

● відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам;

● кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки;

● сторінки нумеруються. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, починаючи зі вступу і до додатків;

● додатки мають власну нумерацію арабськими цифрами або літерами українського алфавіту; слово «Додаток» розміщується в правому верхньому кутку сторінки; через 2 інтервали посередині з великої літери подається назва додатка.

● Приклади оформлення списку літератури показані в наступній частині.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, карти) і таблиці подаються безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначаються словом «Рис.» і нумеруються послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ста виться крапка. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують у такій же послідовності під ілюст рацією. Ілюстрації і таблиці можна подавати й поза тек стом у додатках.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таб лиць, поданих у додатках). У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщується над пис «Таблиця» із зазначенням її номера.

Науково-довідковий апарат складається із посилань на джерела та літературу. Без посилання на джерела та літературу робота не може вважатись науковою. Посилання треба робити на всі цифри, дати, цитати, висновки, які не належать автору Існує декілька способів оформлення науково-довідкового апарату. Наведемо один із них, який відповідає сучасним вимогам і найбільш раціональний. Для цього перш за все треба скласти список використаних джерел та літератури що дасть можливість посилатись на відповідне джерело або літературу, так як вони подають під своїми номерами. Наприклад, Вам потрібно навести конкретні дані про утримання козацького війська за часів Б. Хмельницького, які містяться в монографії І. Крип'якевича "Богдан Хмельницький". При цьому можна навести цитату із названої книги, взявши слова Крип'якевича в лапки, але краще передати зміст речення своїми словами, поставивши після них квадратні дужки з позначенням порядкового номеру монографії в бібліографічному списку та сторінку. Наприклад, можна написати так: "Військова старшина й адміністрація одержували також платню грішми: генеральний писар - 1000 золотих, генеральний обозний - 400, військові судді - по 300" [18, 251].

Цей запис значить, що наведені цифри містяться в тому джерелі або книжці, яка у списку має порядковий номер "18", на сторінці 251.

Якщо в роботі використовуються архівні документи, то в бібліографічному списку такі джерела виділяються окремо, при цьому обов'язково вказується повна назва архіву, фонд, опис, справа, та її назва, а в тексті роботи в квадратних дужках ставиться лише порядковий номер джерела та аркуш використаної справи.

Свою специфіку має посилання на періодичні видання. Скажімо, Вам необхідно використати статтю з Українського історичного журналу В такому разі в бібліографічному списку потрібно вказати спочатку прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, рік та номер видання, означити сторінки, на яких вміщена стаття, а в тексті роботи Ви вказуєте лише порядковий номер даної статті по своєму списку і конкретну сторінку.

Якщо використовуються газети, що служать Вам за історичні джерела, то в бібліографічному списку вони виділяються окремо, і записуються під загальним порядковим номером так: 8. Червоний кордон, 1935. - 18 вересня. В тексті роботи: [8] Це означає, що автор посилається на газету "Червоний кордон", за 18 вересня 1935 року.

При оформленні роботи не зловживайте цитатами, тим більше дуже великими, не прийнято їх наводити по кілька раз підряд.

В тому разі, коли використовуються джерела та література на іноземній мові, їх назви в списку пишуть на мові оригіналу.

В бібліографічному списку використаних джерела та літератури, спочатку наводяться неопубліковані (архівні) джерела, а потім матеріали, вміщенні в збірниках документів, хрестоматіях, а далі - періодика.

Загально прийнято, що спочатку вказуються державні архіви-республіканські, обласні, районні, за ними - відомчі архівосховища, поточні архіви різних організацій, далі - іноземні архіви в алфавітному порядку за назвою країн

Якщо в тексті потрібно навести таблицю, то обов'язково вказується її номер і назва, а також джерело походження інформації.

В тому випадку, коли автор сам складав таблицю, то зазначається: "Таблиця складена автором" з посиланням на джерело.

Додатки, якщо вони є, розташовуються після списку джерел та літератури. В них виносять таблиці, діаграми, карти, схеми, ксерокопії документів. Ілюстрації, фото, портрети і т.д. Сторінки, на яких розміщуються додатки, не входять до загального обсягу роботи, але в них продовжується виставлятися наскрізна нумерація. Кожен додаток розміщується на окремі сторінці, має свій порядковий номер і назву. Записується це так: Додаток А. Під ним - назва.

Завершуючи рекомендації щодо складання науково-довідкового апарату, порадимо ще ознайомитись і запам'ятати які існують загальноприйняті скорочення термінів і назв, що широко використовуються в наукових працях. Наприклад: УЇЖ - Український історичний журнал, УІ – Український історик, УІТ – Українське історичне товариство, ЗНТШ – Записки наукового товариства імені Т. Шевченка, ПСЗРИ – «Полное собрание законов Российской империи» тощо.

Наукова робота повинна бути виконана з дотриманням Закону України «Про мови в Українській РСР». Робота з іноземної мови виконується на державній мові.

Потрібно слідкувати, щоб робота не містила граматичних помилок, не перебільшувала зазначений обсяг, не була переобтяжена надмірною кількістю фактів, дат, подій, прізвищ, назв, що ускладнює і сам захист і оцінювання дослідження.

Роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції, до участі в конкурсі-захисті не допускаються.

Захист здійснюється на основі другого примірника науково-дослідницької роботи.

Наукова робота обов’язково має містити оцінки, рецензії відповідних фахівців (досвідченого вчителя, науковця, спеціаліста певної галузі).

Готова робота подається в зброшурованому вигляді. Це значить, що її треба переплести і зробити тверду обкладинку або хоч помістити її в м’яку обкладинку швидкозшивач.

Подані учасниками конкурсу-захисту науково-дослідницькі роботи розглядаються як авторські і такі, в яких достовірність наведених результатів та можливість опублікування завірені науковими керівниками.