Класифікація податків

- загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);

- місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об’єктом оподаткування:

- податки на доходи фізичних і юридичних осіб заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

- податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);

- податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методом стягнення:

- розкладні – спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і, нарешті, між окремими платниками;

- окладні – встановлюються спочатку податкові ставки, а далі розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:

Прямі – вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

Акцизи – це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі.

Акцизи існують у таких формах:

- фіксовані – встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;

- пропорційні – як відсоток до обсягу реалізації;

- специфічні – на окремі види товарів (вироби із золота і срібла, автомобілі, тютюнові вироби);

- універсальні - встановлені на весь обсяг реалізації (податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).

Податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток та прибутковий податок з громадян – найпоширеніші види податків у світовій практиці оподаткування.

Мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

Мита набирають таких форм.

За походженням – експортне й імпортне.

За метою:

- фіскальне – має бюджетне призначення;

- протекціоністське – для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;

- антидемпінгове – встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за розміром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;

- статистичне – для обліку експортно-імпортних операцій в умовах вільної торгівлі (не має бюджетного призначення);

- компенсаційне – встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

За ставками: