Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг

Державний борг існує у двох формах:

- внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

- зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними особами й організаціями).

Вплив державного боргу на економіку:

- позитивний – у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання;

- негативний – витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів на користь власників державних облігацій, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідальності за погашення боргових зобов’язань на майбутні покоління тощо.

Якщо реальна ставка відсотка за борг перевищує темп приросту реального ВВП, то державним боргом неможливо управляти, зростає співвідношення , тобто борговий тягар посилюється.

Якщо відсоткова ставка (R_r) і приріст ВВП урівноважені (R_r = DВВП), то весь приріст ВВП використовується для виплати процентів на обслуговування боргу, що теж є небезпечним.

Якщо ж R_r < DВВП, то таке зростання боргу не створює небезпеки і є бажаним для суспільства.

Держава, що вдається до запозичень, мусить управляти державним боргом.

Управління державним боргом – це система заходів держави, пов’язана з:

- вивченням кон’юнктури на ринку позичкового капіталу;

- випуском та розміщенням нових боргових зобов’язань;

- погашенням нових боргових зобов’язань;

- виплатою відсотків на позики;

- зміною строків позик;

- зміною відсоткових ставок на позики (конверсія);

- анулюванням боргу (у випадку фінансової неспроможності держави).

Держава може рефінансувати свій борг, тобто випустити нові боргові зобов’язання для розрахунку за старі борги.