Основні плутонічні породи лужного ряду

Основні плутонічні породи лужного ряду представлені трьома родинами:

основних фоїдолітів;

лужних габроїдів;

основних фельдшпатоїдних сієнітів.

Структура основних плутонічних порід лужного ряду звичайно гіпідіоморфнозерниста. Відмічається ідіоморфізм кольорових мінералів та плагіоклазу відносно калішпату та фельдшпатоїду. У шонкінітах структура часто пойкілітова і пов’язана із включеннями Ne в зерна КПШ. Серед акцесорних мінералів максимальним ідіоморфізмом володіють Ap, Sph, Ilm.

Родина основних фоїдолітів об'єднує породи, перехідні від ультраосновних фоїдолітів до лужних габроїдів. Від перших їх відрізняє присутність ПШ (5–20%). Родина включає:

польовошпатові ійоліти, які складені приблизно рівною кількістю нефеліну та піроксену з невеликою домішкою переважно калієвого польового шпату;

польовошпатові уртити – лейкократові суттєво нефелінові породи з невеликою кількістю K-Na польових шпатів чи Pl та кольорових мінералів;

фергусити – калієві плутонічні породи, що складені з псевдолейциту (40–60%) і приблизно такої ж кількості сублужного CPx;

тавіти, що складені з содаліту (50–70%), невеликої кількості CPx (менше 20%) та ЛПШ.

Крім означених головних породоутворювальних мінералів, в якості другорядних основні фоїдоліти можуть вміщувати канкриніт, Sph, Ap, перовскіт, Ti-Mt, а в польовошпатових урититах також евдіаліт, цеоліти та кальцит.

Основні фоїдоліти рідко складають самостійні тіла. Найчастіше разом з ультраосновними фоїдолітами та лужними габроїдами утворюють складні масиви, що розташовані на платформах, у зонах переходу складчастих поясів у платформи, та в рифтових зонах і складчастих областях на етапах їх стабілізації.

Найпоширенішими є породи родини лужних габроїдів. Це природні утворення, що характеризуються досить високим вмістом глинозему та лугів, а за кількістю кремнезему відповідають породам нормального ряду. Завдяки високому вмісту лугів кольорові мінерали також характеризуються підвищеною лужністю і представлені Ti-Aug, Aeg-Aug, Krs, Brk та Hs, іноді Bt.

Крім фельдшпатоїдів, у породах присутній досить основний Pl та КПШ. Залежно від характеру фельдшпатоїду серед порід родини виділяють такі головні види:

з нефеліном – тераліт (Ne-Pl габро) та есексит;

з анальцимом – тешеніт.

Найбільш поширеними є тераліт та есексит, які пов'язані між собою поступовими переходами і розрізняються вмістом лужних польових шпатів – у тералітах він відносно рідкісний мінерал, в есекситах – навпаки.

Тераліт (або Ne-габро) – зерниста темно-сірого або чорного кольору порода, складена Px (10–60%), основним Pl (Lab, інколи Byt) (20–40%) та Ne (10–30%), кількість якого в лейкократових відмінах підвищується до 60%. Спорадично спостерігаються Bt, Ol, Brk, Ort; акцесорні мінерали – Ap, Sph, Ti-Mt.

Піроксени репрезентовані Ti-Aug, який на периферії заміщується Aeg-Aug та Aeg.

Вторинні мінерали – Cht (по Px), серицит та сосюрит (по Pl), а також лейкоксен (по Ti-Mt).

Тешеніт складений з основного Pl (Lab-Byt – 20-40%), Ti-Aug (20–50%), Brk та Ol (до 10%), анальциму (10–30%). Можуть бути присутніми Ort та Ne, Zl.

Тешеніти представлені як плутонічними, так і гіпабісальними відмінами. Останні характеризуються дрібнозернистою будовою зі структурою, близькою до офітової.

Асоціюють з долеритами, базальтами, діабазами, формуючи невеликі штоки, інтрузивні поклади з проявленою внутрішньою диференціацією.

Есексит, відомий як фельдшпатоїдний монцодіорит чи фельдшпатоїдне монцогабро, на 15–50% складається з лужних темноколірних мінералів (Brk, Ti-Aug, Aeg, Ol, Bt). Лейкократові мінерали представлені And-Lab, який переважає над San та фельдшпатоїдами (Ne, анальцимом, содалітом), а також канкринітом. Акцесорні мінерали – Ap, Ilm, Sph.

Родина основних фельдшпатоїдних сієнітів (235) сформована, як і попередня родина, породами, проміжними за складом між лужними основними та лужними середніми – нефеліновими (або фельдшпатоїдними) сієнітами. Родина включає:

Сернаїти – Ne-канкринітові сієніти, на 40-50% складені з лужного польового шпату, 5-10% CPx, 15-25% – Ne та 5-25% канкриніту;

Науяїти, що схожі за складом із сернеїтами, але в яких замість канкриніту приблизно в такій же кількості присутній содаліт;

Рисчорит – пойкілітовий Ne-кальсилітовий сієніт, в якому серед кольорових мінералів поряд з Aeg (5–20%) часто присутні катафорит та лепідомелан (до 10%).

Шонкініт – це лужний габроїд, в якому світлі мінерали представлені Ort 10–40%, псевдолейцитом (5–20%) та Ne (5–10%). Темноколірні мінерали: Ol, Aeg-Aug, Brk та Bt становлять від 30–40 до 70% об'єму породи. Серед другорядних та акцесорних мінералів відмічаються: содаліт, Ab (у вигляді пертитів), Ap, Ti-Mt, Ilm, а серед вторинних – Cht, серпентин (по Ol), Zl (по Ne). Частіше за все шонкініти асоціюють із сієнітами, монцонітами та фергуситами.

Маліньїт – це середньо- або дрібнозерниста порода, що складена на 40–50% з Px (Aug або Aeg-Aug), КПШ (10–40%) та Ne (до 20–30%). Можуть бути присутніми також Ol, Amf, Bt, Gr, Cc, а серед акцесорних – Ap, Sph та Ti-Mt.

Лужні габроїди складають малопотужні самостійні тіла, а також утворюють складні масиви, асоціюючи з нефеліновими сієнітами та/або ультраосновними породами.