Основні вулканічні породи сублужного ряду

Вулканічні сублужні породи об’єднані в родину сублужних базальтів – трахібазальтів зі значною різноманітністю видів. З переходом до порід цієї групи в них зростає роль олівіну, знижується основність плагіоклазу, підвищується титанистість Рх і зникають багаті кальцієм Рх. Встановлюється нормативний нефелін при відсутності модального.характерний понижений вміст SiO2 (45-49%) при підвищеному вмісті лугів (4% і більше) і титану (до 2%), а також фосфору.

Структури. Сублужні базальти звичайно порфірові, але зустрічаються й афірові різновиди. Вкрапленики найчастіше репрезентовані олівіном, клінопіроксеном та плагіоклазом, титаномагнетитом, роговою обманкою, а в породах калієвого ряду також окремими кристалами калішпату. Структура основної маси – пілотакситова, гіалопілітова, при високому вмісті лужного калішпату – трахітова. Для долеритів характерна долеритова структура.

Від толеїтових базальтів нормального ряду породи родини трахібазальтів відрізняються відносно низьким вмістом кремнезему (переважно меншим 50%), підвищеним вмістом лугів (K2O+Na2O=3-9%), титану (близько 2%) та фосфору (більше 0,5%), а також Ba, Li, Rb, Sr, Zr і збагачені порівняно з толеїтами легкими рідкісноземельними елементами. Залежно від співвідношення натрію до калію виділяються два крайні ряди, між якими існують поступові переходи: натрієвий та калієвий. Головними видами сублужних основних порід натрієвого та калієво-натрієвого ряду є трахібазальти (191) (трахідолерити), гавайїти та муджієрити, калієвого – абсарокіти. Особливістю порід першого ряду є переважно плагіоклазовий склад салічних мінералів як у вкраплениках, так і в основній масі. При цьому в трахібазальтах (трахідолеритах) плагіоклаз вкраплеників, який знаходиться в підпорядкованій кількості відносно олівіну та клінопіроксену, репрезентований переважно лабрадором (в основній масі – андезином-лабрадором), у гаваїтах – андезином, а в муджієритах – олігоклазом. Поряд з плагіоклазом в основній масі, особливо муджієритів, досить широко розповсюджений калієвий польовий шпат.

Магнезіальні трахібазальти відносяться до натрієвого та калієво-натрієвого ряду. Їх хімічною особливістю є підвищений вміст MgO (12–20%) та понижений CaO (8-10%). Це позначається на мінеральному складі порід – вкрапленики представлені переважно олівіном та клінопіроксеном, в основній масі також переважають темноколірні мінерали – титанавгіти, керсутит, олівін. Плагіоклаз, що зустрічається в кількості менше 30%, представлений лабрадор-бітовнітом.

В абсарокітах плагіоклаз у вкраплениках також відсутній. Порфірові виділення представлені олівіном та авгітом. В основній масі переважаючим лейкократовим мінералом стає ортоклаз. Як домішкові мінерали присутні лейцит, біотит, апатит та магнетит, а серед темноколірних – висококальцієвий авгіт.

Розповсюдженість, умови залягання. Сублужні основні ефузиви утворюють потоки і покрови, які розповсюджені в зонах активізації континентів та в складчастих поясах, де формуються на завершальних стадіях їх розвитку. Вони як і толеїтові базальти, разом з якими часто асоціюють, також поширені на океанічних островах, де складають підводні вулкани та підвищення. На континентах розповсюджені серед порід трапових формацій та в континентальних рифтових зонах. Абсарокіти утворюються на пізньоорогенній стадії розвитку складчастих поясів, де асоціюють з породами вапнисто-лужної серії – базальтами, андезитами та дацитами.

Із сублужними основними породами майже не пов'язані родовища металевих корисних копалин, але самі породи використовуються, головним чином, у будівництві для виготовлення кислотостійких виробів. З областями розвитку сублужних базальтів та долеритів пов'язані розсипні родовища гранатів, хризолітів, місячного каменю.