В ЗАПОРІЗЬКІЙ області 2 страница. В місті збереглися особняки початку XIX ст., що мають значну архі­тектурну цінність, наприклад, будинки на Покровській

В місті збереглися особняки початку XIX ст., що мають значну архі­тектурну цінність, наприклад, будинки на Покровській, №3 і №5. На розі Покровської вулиці (№8) і Контрактової площі розташований особняк купця Н. Сухоти, який тут мав лавку і австерію (ресторан). Після пожежі 1811 р. в будинку розміщувався магістрат, потім міська дума. У 1878 р. надбудували третій поверх і відкрили 3-ю гімназію, з 1920 р.тут розміщувалась середня школа, а з - 1981 р. - будинок дітей Подільського району.

На початку XIX ст. розгорнулися роботи по ремонту оборонних спо­руд на Печерську. У 1806-1812 рр. вони проводилися під керівництвом відомого російського полководця М.І. Кутузова, який в той час був київ­ським військовим губернатором. У 1830-і роки почалося будівництво нової Печерської фортеці. Планувалося, що вона охопить весь Печерськ, проте спорудження її не було завершено у зв'язку з Кримською війною. Збереглося чимало фортечних споруд.

Хрещатик почав забудовуватися з кінця XVIII ст. Перший будинок звели 1797 р. У 1807 р. було вже 13 споруд, у тому числі поштова контора і перший київський театр, побудований А. Меленським. У 1850-х роках на місці старого дерев'яного приміщення був побудований О. Беретті готель «Європейський», від чого й площа набула такої ж назви.

У 1882 р. за проектом І. Ніколаєва на площі було споруджено буди­нок Купецького зібрання. З 1964 р. на цьому місці — готель «Дніпро».

Над Хрещатиком на пустирі в стилі класицизму побудовано у 1837-1843 рр. будівлю університету Св. Володимира за проектом і під керівництвом В. Беретті. Стіни пофарбовані червоним, чавунні бази і капітелі колон - чорним. Одна з версій пояснення - це відповідало кольорам стрічок ордена св. Володимира. Місцевість навколо університету, де жили викладачі і студенти, згодом почали називати «латинським квар­талом» (як в Парижі навколо Сорбони).

У 1842 р. побудували Олександрівський костел (вул. Костьольній), у 1857 р. - кірху (вул. Лютеранська). У 1871 р. на Галицькій площі була побудована церква Іоанна Златоуста («залізна церква») із чавуну і заліза, що нагадувала дерев'яні російські храми.

У Верхньому місті протягом 1832-1848 рр. були знесені майже всі стародавні вали, що оточували старий Київ і прокладені нові вулиці-Володимирська, Михайлівська, Житомирська, Прорізна та ін.

Наприкінці XIX ст. між Хрещатиком і Липками з'явився новий квартал. Цікавою спорудою, спорудженою у 1896-1898 рр., є будинок по вул. Ярославів вал № 1 з вигадливим силуетом, стрілчастими готичними вікнами, гострою башточкою з шпилем, що нагадує казкові замки. На порозі парадного входу латинський напис «Баїуе» - «Привіт». Будинок споруджений на замовлення поміщика М. Подгорського. З 1916 р. ним володів «цукровий король» Лев Бродський.

В середині XIX ст. був споруджений перший стаціонарний міст за проектом інженера Ч. Віньоля (Миколаївський ланцюговий міст). У 1965 р. на його місці спорудили міст «Метро» (700 м) і його продовження міст через Русанівську протоку. Дарницький залізничний міст (на той час найдовший в Європі - 1 км) було побудовано 1870 р. В місті сьогодні працюють ще міст ім. О. Патона (1953 р.), парковий - на Труханів острів (1957 р.), міст на Рибальський острів (1963 р.). Північний мостовий перехід (1976 р.), Південний мостовий перехід (1991 р.}.

Наприкінці XIX ст. в Києві було 8 чоловічих і 2 жіночі гімназії: чолові­чі - Друга (на Бібіківському бульварі, тепер Бульвар Шевченка, 18), Третя (на розі Покровської вулиці і Контрактової площі), Четверта (на Великій Васильківській, 96, нунціатура Ватикану), П'ята Києво-Печерська (на розі Суворова і Січневого повстання, приміщення Транспортної академії). Шоста (на Великій Дорогожицькій, тепер Мельникова, 81), Сьома (на Тимофіївській, тепер М. Коцюбинського, 16), Восьма (на Миколаївській площі, тепер пл. І. Франка, будівля Київенерго); жіночі - Фундуклеївська (Б. Хмельницького, 6) і Ольгинська (Терещенківська, 2).

У 1898 р. відкрили Київський політехнічний інститут — перший в Росії багатопрофільний заклад (4 факультети: механічний, хімічний, інже­нерний і сільськогосподарський).

У XIX ст. розпочалася історія світського театру в Києві. До XIX ст. в Києві не було спеціального театрального приміщення. У XVIII ст. вистави ставилися в приватних будинках, протягом деякого часу - в одному з флігелів Марийського палацу. Перший дерев'яний двоповерховий міський театр на 470 глядачів було побудовано А. Меленським у 1805 р. на Хрещатику. На великій завісі театру був зображений грецький герой на класичній тріумфальній колісниці у супроводі війська. Над ними - крилатий амур зі згортком в руках, на якому напис: «Сміючись, очищуюсь». Постійної трупи не було. Міська сцена здавалась в оренду різним гастролюючим трупам, репертуар яких був представлений українськими, польськими, російськими творами різних жанрів - від драми до опери. На цій сцені виступали М. Щепкін, П. Мочалов та ін. Виступали й артисти з Італії, Іспанії, Франції та ін. країн. 1851 р. приміщення було знесено «за ветхістю».

В 1856 р. збудовано нове театральне приміщення на 970 місць на Володимирській вулиці. 1896 р. театр згорів і поки будували нове приміщення, одним з центрів музичного життя міста стало Літературно-артистичне товариство (1895-1905), яке організовувало симфонічні концерти і вечори камерної музики. На першому літературно-музичному вечорі, що відбувся 3 січня 1896 р., виступив із своїм оповіданням О. Купрін.

Протягом 1898-1901 років на місці міського театру, що згорів, споруджено театр за проектом В. Шретера, що здобув першу премію на Всесвітньому конкурсі проектів театральних приміщень. Новозбудований театр відкрився 16 вересня 1901 р. оперою «Життя за царя» М. Глінки.

1882 р. в приміщенні театру Бергоньє (фр. підприємець Огюст Бергоньє) на розі Пушкінської і Б. Хмельницького вперше гастролювала українська професіональна трупа М. Кропивницького, серед акторів якої були М. Заньковецька та М. Садовський.

У 1896 р. в приміщенні театру Бергоньє розпочалися демонстрації «синематографії». Незабаром на Хрещатику з'явилися перші «ілюзіони» (стаціонарні кінотеатри): «Корсо», «Експрес» та ін.

У 1866 р. створено першу громадську Публічну бібліотеку, приміщення для якої побудовано 1911 року (зараз Парламентська бібліотека).

У XIX ст. в Києві з'явилися перші пам'ятники-монументи. 28 вересня 1853 Київ прикрасив пам'ятник князю Володимиру. Статую виконав барон Петро Клодт (автор багатьох скульптур в Петербурзі, зокрема, відомих коней на Анічковому мосту через Фонтанку), постамент -А. Тон, барельєф «Хрещення киян» — В.І. Демут-Малиновський. На висоті 20,5 м Володимир, дивлячись на схід, тримає хрест. В 1895 р. у хрест було вмонтовано електричні лампочки. Палаючий хрест на висоті київських «святих гір» можна було бачити здалеку, він був своєрідним маяком для всіх, хто відвідував Київ.

6 лютого 1872 на перехресті Безаківської (Комінтерну) і Бібіківськогобульвару з'явився пам'ятник графу О. Бобринському, якого називаютьродоначальником української цукрової промисловості. 1926 р. статуябула переплавлена в цехах заводу «Арсенал», а на графському постаменті пізніше поставили статую М. Щорса. 11 липня 1888 р. на Софійськійплощі відкрили пам'ятник Б. Хмельницькому. Статуя Б. Хмельницькогостоїть на п'єдесталі, що виконаний із граніту, який залишився після спо­рудження Ланцюгового мосту.

У 1898 р. перед Університетом поставили пам'ятник Миколі І. З 1939 р. на царському постаменті стоїть Тарас Шевченко.

7 травня 1905 р. розпочав працювати фунікулер, який спочатку називався Михайлівським підйомником і з'єднував верхню терасу Володимирської гірки і вул. Боричів Тік (довжиною 200 м.). У 1938 р.фунікулер був реконструйований: лінія продовжена на 38 м. до вул.Сагайдачного.

До архітектурних споруд цього періоду, побудованих в стилі класицизму, належать приміщення Комерційного інституту (Педагогічний університет), Центрального телеграфу, комплексу Політехнічного інституту, університетської бібліотеки. Педагогічного музею, пасажу, іподрому (по вул. Суворова) та ін. У 1900 р. був побудований готель «Континенталь» (зараз - консерваторія).

Стиль модерн представлений будівлею Бессарабського ринку, житловими будинками, серед яких споруди на вул. Миколаївській (Городецького), 15; Житомирській, 8; Кругло-Університетській, 7; Лютеранській, 22; Рейтарській, 20, будинки по вул. Гончара, Великій Васильківській.

На Рейтарській, 22 розташована одна з найкрасивіших будівель Києва, фасад якої нагадує Флоренцію доби Відродження. Споруда була побудована у 1912-1914 рр. для Товариства Швидкої медичної допомоги. Поруч, в лікарні швидкої допомоги щоденно рятували десятки киян.

На вул. Ярославів Вал, 40 розташована будівля, яка своїм деко­ром імітує старовинне зодчество, споруджена у 1905-1907 рр. за кошт М. Терещенка для зразкового навчального училища. Пізніше тут розміщувалося артилерійська спецшкола (1937-1941). Після війни тут знаходилась консерваторія, а з 1950 р. - театральне училище, нині – Інститут театрального мистецтва.

До оригінальних споруд того часу належить приміщення Державного банку, споруджене в 1902-1905 рр. на місці старого банківськоuо будинку. Авторами проекту, виконаного у модернізованих формах північно-італійського Ренесансу, були О. Кобелєв і О. Вербицький. Двоповерхова будівля з цоколем та підвалом формує вуличний та паралельний йому дворовий об'єми, між якими розміщується операційний зал. Первісне на 1-му і 2-му поверхах містились малі операційні зали, численні службові приміщення і кабінети. У цоколі знаходились ощадна каса, архів, пошта. Підвали призначались для сховищ грошей та цінних паперів. У 1934 р. над будинком, крім його центральної частини з операційними залом, надбудовано 3-й і 4-й поверхи. Проект надбудови, здійснений О. Кобелєвим і В. Риковим, зберіг композиційні та стильові риси первісної будівлі. Надбудову виконано за оригінальною технологією одночасного мурування стін і підняття даху, який розрізували автогеном на частини, а потім поступово монтували і зварювали.

Оригінальним є і приміщення Музею ім. Богдана та Варвари Ханенків, що поєднує риси готики, рококо, класицизму.

Незвична архітектура будинку № 15 на Андріївському узвозу завжди привертає увагу гостей міста. Він побудований у стилі модернізованої англійської готики в 1902-1904 рр. З легкої руки письменника Віктора Некрасова кияни називають його «Замком Річарда Левове Серце». В цьому будинку зараз готель.

В стилі італійського Відродження побудований будинок Маріїнської громади сестер милосердя на Саксаганського, 75.

Цікаві і різноманітні будівлі міста пов'язані з ім'ям Владислава Городецького (1863-1930). Він був співавтором проекту приміщення раціонального художнього музею. У 1899 р. почали будувати римо-католиць-кий костел св. Миколая. Серед представлених проектів обрали роботу студента С. Валовського, а В. Городецького запроси­ти керувати будівництвом.

Він майже повністю переробив проект. Миколаївський костьол споруджений в готичному стилі. У східному мавританському стилі побудовано приміщення Караїмської кенаси (тепер - Будинок актора по вул. Ярославів вал, 7). У лютому 1901 р. В. Городецький придбав ділянку землі на дуже крутому схилі. Він побився об заклад, що спорудить будинок тут, де ніхто з архітекторів не наважувався розпо­чати будівництво. У травні 1901 р. В. Городецький почав будувати, через 2 роки у визначений умовами парі день і час, показував колегам своє творіння. Споруду прикрашають скульптурні зображення різних істот (голови оленів, слонів, велетенські жаби), рибальські сіті серед морських хвиль та ції деталі, що були виконані з бетону скульптором Е. Саля. Цемент на той час не мав популярності. пк із химерами» — асиметрична в плані, шестиповерхова з боку двору і триповерхова з вулиці споруда, належить до типу прибуткових будинків для заможних наймачів з 10-13-кім-натними апартаментами на кожному поверсі. Перший з вулиці поверх займала квартира самого власника. В підвалі розміщувалося архітектурне бюро В. Городецького, а також продуктові склади і льохи. Споруда мала систему вантажних ліфтів, що подавали з підвалів просто до камінів дрова та вугілля.

Архітектурне бачення промислових об'єктів В. Городецький продемонстрував в корпусах Південно-Російського машинобудівного заводу (з-ду «Ленінська кузня»).

У 1913 р. розпочали будівництво будинку Губернської земської управи. Після революції в цій споруді розміщувався Палац праці -міській профспілковий центр, ЦК українських більшовиків на чолі з С. Косіором (з 1934 р.). Під час Другої світової війни тут діяло гестапо. Більший період історії споруди по Володимирській, 33 пов'язаний з діяльністю КДБ і Служби безпеки України. Приймальна СБУ розташована в сусідньому будинку № 35, який був побудований 1848 р. О. Беретті як власний особняк.

На початку XX ст. в місті з'явились нові монументи. ЗО серпня 1911 р. у присутності царя Миколи II, прем'єр-міністра П. Столипіна, представників іноземних консульств був відкритий пам'ятник Олександру II на Європейській площа. У радянські часи статую зняли, а майданчик з постаментом перетворили на декоративно оформлений вхід до Пролетарського парку. Пізніше, у 1943 р. після звільнення Києва на місці царя протягом деякого часу стояла статуя Сталіна.

4 вересня 1911 р. відкривали пам'ятник княгині Ользі (у 1923 р. пам'ятник був знятий, а у 1996 р. відновлений) без особливих урочистостей, тому що напередодні, 1 вересня у Київській опері під час вистави «Цар Салтан» Д. Богров смертельно поранив П. Столипіна. В Києві у 1914 р. з'явилися пам'ятники Кочубею та Іскрі біля київського «Арсеналу» (1921 р. їх фігури замінили гарматою).

У середині 1930-х років у зв'язку з поверненням столиці радянської України до Києва під різними приводами було знищено багато церков.

1936 р. був споруджений стадіон «Динамо», а наступного року почали будувати республіканський стадіон. У 1938 р. було споруджено десятиповерховий будинок Раднаркому УРСР, на той час - найбільший в місті. У 1939 р. спорудили Верховну Раду.

У 1937-1938 рр. була споруджена гранітна набережна довжиною З км з широкими кам'яними сходами і масивними парапетами із гранітних стовпів і чавунного штахету.

Декілька старих будинків, що стояли поруч, на вул. Банковій були надбудовані і об'єднані новим фасадом. Реконструювали їх для штабу Київського військового округу, пізніше там розміщувався ЦК КПУ, зараз - адміністрація Президента.

Відбудували ж Київ в основному до початку 1950-х років. У 1960 р. була здана перша черга (п'ять станцій) київського метрополітену від «Вокзальної» до «Дніпра». У 1970-і роки були побудовані готелі «Либідь», «Славутич», «Київ», у 1980-і - «Київська Русь», «Хрещатик», «Салют».

КИЇВЩИНА - політичне ядро України. Багато населених пунктів Київщини мають цікаву історію.

Біла Церква. Попередником її було місто Юр'І'в, заснований Ярославом Мудрим 1032 року. У 1050 р. було побудовано Георгіївську церкву. Городище ХІ-ХІІІ ст. є пам'яткою археології. Місто - фортеця неодноразово руйнувалося і відбудовувалося. Після татаро-монгольської навали довгий час залишалися руїни. На поч. XIV ст. почалося відродження міста. Можливо, що руїни білокам'яної Юр'євої церкви дали йому нову назву, яка вперше згадується в документах 1331 р. В сер. XVI ст. воєвода Ф. Пронський побудував замок. Для прискорення заселення цього важливого опорного пункту боротьби зтатарами польські королі надали міщанам пільги, звільнили їх від податків. За це вони повинні були утримувати замок і нести польову варту. 1589 р. місту було надано Магдебурзьке право.

Під час Паліївщини Біла Церква була фактично другою столицею Гетьманщини (1704-1711). У 1706 р. І. Мазепа і К. Мокієвський заклали Миколаївську церкву (збереглася до нашого часу).

1774 р. король Станіслав Август Понятовський подарував Білу Церкву коронному гетьману Польщі Ф. Браницькому. У 1793-99 рр. Олександрою Браницькою на місці природної діброви на лівому березі р. Рось був закладений ландшафтний парк «Олександрія». Колись алеї парку прикрашали бронзові статуї, що були придбані в Італії. Свого часу їх замовив Наполеон Бонапарт для галерей Лувру, але з невідомих нам причин статуї залишилися не викупленими.

На кошти Браницьких протягом ХУІІІ-ХІХ ст. були побудовані Зимо­вий та Літній палаци, будинок дворянського зібрання, Торгові ряди (Гостинний двір на 85 крамниць), ансамбль споруд поштової станції, костел Св. Іоанна Предтечі на Замковій горі (1789-1812), Преображенський собор (1833-1839), церква Св. Марії Магдалини (1843).

Білогородка — колишній Білгород вперше згадується під 980 роком як володіння князя Володимира, який мав тут палац. У 991 р. Білгород був однією з наймогутніших фортець Русі. Незабаром він перетворився на одне з найбільших міст, перевищуючи за розмірами Чернігів, Переяслав, Рязань. Під стінами Білгорода не раз відбувалися битви, які вирішували долю столиці Русі. Після татаро-монгольської навали місто перетворилося на село. Від давнього Білгорода залишилося велике городище - пам'ятник археології (площа дитинця бл. 10 га, а всіх міських укріплень - 85 га), розкопки якого розпочалися ще у 1909 р.

Васильків — місто Василів засноване Володимиром у 988 р. і назване на честь Св. Василя. Перша літописна згадка належить до 996 р. і розповідає про битву з печенігами, про поразку в ній князя Володимира і "про його обітницю побудувати Преображенську церкву, якщо врятується. Через рік церква вже стояла (на жаль, не збереглася). Місто було перейменовано 1157 р., коли дісталося сину Юрія Долгорукого князю Васильку. У 1756-1758 рр. побудовано С. Ковніром Собор Антонія і Феодосія.

Вишгород був одним з найбільших і значних міст Київської Русі. Вперше згадується в літописах під 946 р. як «Ольжин град», резиденція київської княгині Ольги. Візантійський імператор Костянтин Багрянород-ний всер. X ст. називає Вишгород поряд з Києвом, Черніговом, Новгородом, Псковом. Місто з 946 до 1314 р. 38 разів згадується у літописах.

В місті 1054 р. помер і був похований у Борисоглібському соборі Ярослав Мудрий (пізніше його прах перенесли до Київської Софії).

До найстаріших міст Київської області належить Переяслав-Хмель-ницький (до 1943 - Переяслав), який вперше згадується у договорі Русі з Візантією 907 р. як одне з трьох найбільших міст-фортець Київської держави.

У ХІ-ХІІ ст. Переяслав був столицею великого князівства, яке межувало на півночі і заході з Чернігівським і Київським князівствами. Археологи розкопали Переяславський дитинець, оточений валами (висотою 17-18 м, шириною - 18 м) і ровами, що мав кілька церков, палаци й житла. Рештки споруд якого доводять, що місто мало свою мистецьку школу, свою високу культуру. Залишки храму Михайла мало чим поступаються перед Київською Софією.

У ХУІІ-ХУІІІ ст. місто було центром Переяславського полку. Саме тоді у 1646-1666 рр. була побудо­вана церква Михайла, яка існує й тепер. Був споруджений ансамбль Вознесенського монастиря, від якого уціліли Вознесенський собор (1695-1700), побудований на кошти

І. Мазепи, колегіум (1753-1757) та дзвіниця (1760-і роки). Збереглася в місті і Борисоглібська церква (1839).

У Переяславі-Хмельницькому діє Національний історико-етногра-фічний заповідник, до складу якого входять Музей народної архітектури та побуту і Музей Трипільської культури (в с. Халеп'я).

Час виникнення і значення назви міста Фастів не з'ясовано. Перша згадка в документах 1390 р. У XVI ст. власник міста Андрій Івашенцевич-Макаревич (головний маєток був розташований у Макарові) заповів Фастів київському біскупу (римо католицькому єпископу). Згодом Фастів став офіційною резиденцією єпископів, де відкрили католицьку друкарню, побудували костел. Тут діяли єзуїтський колегіум (з 1612 р.) та монастир бернардинців (з 1638 р.). У місті збереглися Покровська церква (1779-1781) і Костел (1903-1911).

В селі Пархомівка у 1903-1906 рр. була споруджена Покровська церква, монументальна мозаїка якої виконана за ескізами М. Реріха.

Цікаву археологічну та архітектурну спадщину мають Баришівка, Богуслав, Яготин, Ржищів, Макарів, Володарка, Германівка та ін.

На державному обліку в КІРОВОГРАДСЬКІЙ області перебуває 6 тисяч нерухомих пам'яток, в тому числі — 392 пам'ятки архітектури.

Фортеця св. Єлизавети була споруджена у 1754-1757 рр. на місці колишнього зимівника запорозьких козаків. Навколо фортеці згодом виросло місто Єлизаветград (з 1934 р. - Кіровоград). Після приєднання Криму у 1783 р. фортеця втратила військове значення й її озброєння передали Херсону. Пам'ятками архітектури є Грецька і Покровська церкви (XIX ст.).

У 1788-1797 в Єлизаветграді працювала хірургічна школа, один з перших медичних навчальних закладів України.

На початку 1840-х років купець Плотников збудував театр, в якому у 1847 р. дав концерт Ф. Ліст. На сцені нового приміщенні театру, побудованого у 1867 р., в ролі Наталки Полтавки дебютувала М. Заньковецька, тут пізніше розпочинав свою театральну кар'єру Гнат Юра.

У передмісті Новомиргороду, в центрі колишнього села Софіївки, стоїть мурована церква св. Іллі (1786), яка є унікальною для Півдня України пам'яткою доби пізнього бароко.

До списку історичних міст входять Олександрія, Світловодськ, Нова Прага, Олександрівка, Новоукраїнка.

ЛЬВІВСЬКА область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманіттям та ступенем збереження архітектурної спадщини від київської доби до кінця XX ст. На державному обліку перебуває 3659 пам'яток архітектури.

Поселення на місці Львова виникло в середині V ст. на березі р. Полтви, біля підніжжя Замкової гори, на перетині давніх торговельних шляхів. Укріплене місто заснував Данило Галицький і назвав його іменем свого старшого сина Лева. Однак існує версія, що засновником міста був сам княжич Лев. У Галицько-Волинському літописі маємо першу згадку про Львів - 1256 рік.

В документах згадується велика кількість храмів на території старо­давнього Львова, з яких до нашого часу дійшов лише один - Миколаїв­ська це*рква, збудована між 1264 і 1340 рр.

Перші відомості про церкву св. Онуфрія відносяться до XIII ст. Кам'яна споруда зведена у XVI ст., добудовувалась і перебудовувалась протягом століть. Церква і монастир у XVII ст. були обнесені оборонними мурами. У монастирських приміщеннях в кінці XVI - на початку XVII ст. містилася друкарня, де працював Іван Федоров (Федорович).

На території найдавнішої дільниці - княжого міста, що охоплює Замкову гору та посад, розташований Костел Марії Сніжної, заснований у XIV ст. німецькою громадою (видозмінений під час реставрації 1889-1892 рр.).

В середині XIII ст. на головній торговій площі посаду (сучасна назва - площа Старий Ринок) був збудований Костел Івана Хрестителя для княгині Констанци (дружини князя Лева), дочки угорського короля Бели IV. Тепер тут розміщується музей найдавніших пам'яток стародавнього Львова.

Архітектурно-мистецький образ Львова - це поєднання стилів і тра­дицій місцевої і західноєвропейської культури.

Забудова середньовічного центру Львова склалася у XVI-XVIII ст. Але розпланування, містобудівні особливості його збереглися від ХМ-ХУ ст. Територія колишнього «міста серед мурів» являє собою в плані неправильний квадрат, поділений на 23 прямокутні квартали.Серцем Львова є площа Ринок, яка виникла в XIV ст. внаслідок забудови за зразком середньовічних західноєвропейських міст як центр торговельного і суспільного життя. Розміри площі 128,5 х 147 м. З площі виходять 8 вулиць. Ансамбль площі по її периметру утворюють 44 житлові будинки-кам'яниці і ратуша в центрі. Від

початкової готичної забудови, яка зруйнувалася під час пожежі 1527 р., збереглися підвали і фрагменти стін з готичними деталями. Нові будівлі споруджувались із використанням уцілілих фрагментів попередніх.

Архітектурний вигляд площі формувався в другій половині XVI - початку XVII ст. в період розквіту ренесансу у Львові. Будівлі споруджувались на замовлення знаті і заможних купців. Оскільки земля на центральній площі була дуже дорогою, будівлі розташовані на витягнутих у глибину ділянках звузькими фасадними боками. Рядовий будинок займав ділянку 43 м завдовжки і 6-10 м завширшки. Фасадну частину посідав головний корпус (завглибшки до 25 м), за яким розташовувався внутрішній двір. Двори розділялись межовими мурами, спорудження яких передбачалося постановою львівського магістрату від 1383 р. з метою пожежної безпеки. У дворах споруджувались флігелі. Нумерації будин­ків не було, кожна кам'яничка мала назву: «Під левом», «Під оленем», «Архієпископський палац» та ін.

До особливо цікавих споруд, розташованих на східному боці площі належить: будинок № 2, що належав флорентійському купцю Роберту Бандінеллі в якому містилася заснована ним перша львівська пошта.

Чорна кам'яниця (№ 4) названа так в кінці XIX ст., коли головний фасад було пофарбовано чорним кольором. Будинок мав багато господарів, серед яких купець Ян Лоренцович, який у XVI ст. відкрив тут одну з перших аптек міста.

Будинок грецького купця Костянтина Корнякта (родом з острова Кріт), або Королівська кам'яниця (№ 6) побудований 1590 р. У 1678 р. на замовлення короля Яна III Собеського фасад було перероблено й прикрашено 7 постатями лицарів на аттику та новим вхідним порталом. У дворі будинку було створено ренесансну галерею-лоджію, що нагадує лоджію в Краківському королівському замку на Вавелі. У 1686 р. на тронному залі на 2-му поверсі ратифіковано «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московською державою, за яким Правобережна Україна без погодження з гетьманським урядом була повернута Польщі. З 1940 р. тут міститься Історичний музей.

Палац Любомирських (№ 10), побудований у XVIII ст. На межі XVIII-XIX ст. він деякий час використовувався як резиденція галицьких намісників.

Ратуша побудована у XIX ст. на місці ратуші XVI ст. Ця монументальна споруда в стилі класицизму має 156 кімнат і 9 залів. З її вежі (висотою 65 м) можна побачити панораму сучасного міста. По кутах ратуші - чотири фонтани з постатями грецьких богів та богинь: Нептуна, Адоніса, Діани, Амфітрити (1793).

Неподалік від площі Ринок, на вулиці Руській розташований ансамбль, що складається з церкви Успіння Богородиці, каплиці Трьох святителів та вежі Корнякта. Перші згадки про руську церкву в «місті серед мурів» датовані 1399 р. Значну суму на її будівництво пожертвував молдавський господар Олександр Лопушанин. Звідси походить друга назва Успенської церкви - Волоська. Вежа Корнякта (висотою 66 м), яка служила дзвіницею і відігравала роль спостережного пункту, залиша­ється архітектурним символом міста і донині.

Каплиця Трьох святителів прилягає до західної стіни дзвіниці з боку двору. Під час ремонтно-реставраційних робіт 1847 р. у південній стіні каплиці пробито двері, що з'єднали її з Успенською церквою.

Латинський собор розміщується у кварталі, що прилягає до південно-західного рогу пл. Ринок. Головний храм католицької громади Львова від 1414 р. став осередком Львівського архієпископства, що охоплювало галицькі, волинські, подільські землі і навіть Київщину.Собор Вознесіння пресвятої Діви Марії закладений у 1360 р., споруджувався понад століття. Під час пожежі 1572 р. завалилося склепіння храму. Під час реставрації панувало бароко, тому первісні готичні форми споруди частково поступилися барочним. В інтер'єрі костелу багато цінних пам'яток: скульптура і різьба, фресковий розпис, вітражі. На зовнішніх стінах висять пам'яткові кулі з облог Львова 1672 р. турками, 1919 р. - Українською Галицькою Армією.

У ХУІ-ХУІІ ст. Латинський костел і цвинтар навколо нього стали місцем спочинку родин багатих львівських міщан, духовенства і шляхти, що будували каплиці-усипальниці, замовляли монументальні надгробки художньої роботи. Більшість з них було знесені після заборони у 1765 р. поховань у центрі міста. Залишилися дві старовинні каплиці багатих міщанських родин Боїмів (Боймів) і Кампіанів.

Вхід до каплиці Кампіанів веде з собору. Усипальня споруджена (кінець XVI ст. - 1629 р.) для багатої патриціанської родини Кампіанів, члени якої Павло і Мартин обирались бургомістрами Львова.

Каплиця Боїмів (1606-1615) розташована окремо. Багатий декор каплиці розповідає про родину львівського купця, вихідця з Угорщини Георгія Боїма. На куполі цієї каплиці знаходиться єдина в світі скульптура в камені Ісуса Христа, що сидить.

Ансамбль Бернардинського монастиря (1600-1630) включає Костел св. Андрія, який прикраше­ний статуями Мадонни та апостолів св. Петра і св. Андрія, постатями святих бернардинсько­го ордену. Це чудові зразки львівської скульптури XVIII ст. Цікавою є ротонда в подвірї над криницею. Купол ротонди завершує постать монаха-бернардинця св. Яна з Дуклі. Монастирські будівлі були оточені оборонними мурами з бійницями. Нині в одному з приміщень монастиря міститься історичний архів Львівської області. «Бернардинський дворик» - так називається кав'ярня, що тепер є у цьому подвір'ї'. Тут можна випити каву в оточенні середньовічних монастирських мурів.

Костел єзуїтів (1610-1630) є однією з найбільших культових споруд міста (довжина 41 м, висота 26 м). Фасад собору нагадує базиліку Іль-Джезу в Римі - головний храм ордену єзуїтів. Поряд із костелом розташований триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії, заснованої 1638 р. В 1661 р. вона отримала статус академії з чотирма факультетами: богословським, медичним, філософським, юридичним. Після Києво-Могилянської академії стала другим вищим навчаль­ним закладом України. 1787 р. Академія перетворилася на світський університет з німецькою мовою викладання.