Розділ 2. Аналіз стану економічного зростання в Україні

Насамперед ми не маємо повноцінного ринку праці через те, що такий надзвичайно важливий ресурс, як робоча сила, не отримав відповідної вартісної оцінки. Це досить суттєво обмежує можливості ефективного використання, тим більше що ціни на інші ресурси вже давно досягли світового рівня. Ця суперечність є значною перешкодою на шляху до економічного зростання, особливо якщо враховувати наявний рівень кваліфікації робочої сили. В результаті знижується мотивація до високопродуктивної праці. До того ж система не тільки не стимулює, а, навпаки, пригнічує економічну активність людей, а значить обмежує можливості забезпечення економічного зростання в довгостроковому плані. Цьому сприяє надзвичайно повільне створення обов'язкового атрибуту ринкової економіки – фондового ринку, а ринок державних цінних паперів фактично заморожений після його невдалого старту.

Взагалі стан ринку цінних паперів викликає глибоке занепокоєння, оскільки ця надзвичайно важлива сфера ринкової економіки не відповідає вимогам та потребам не лише близького майбутнього, але й сьогодення. В усьому світі цінні папери виконують роль фінансових інструментів, через які здійснюється залучення, розподіл та перелив інвестиційних капіталів у різні сфери економіки, насамперед у її реальний сектор. В Україні ж спостерігається низький рівень прозорості та ліквідності фондового ринку, високі системні ризики.

В даний час позитивно впливає на економічне зростання процес детінізації економіки. Легалізуючись, економіка немовби дає ефект зростання. Поки що не можна стверджувати, яке є співвідношення цього процесу з реальним зростанням, оскільки такі розрахунки не проводилися.

Є всі підстави стверджувати, що у 1999 та 2000 роках економіка зростала, але це було зростання у традиційних галузях і передусім за рахунок вільних потужностей. При цьому інтеграція у світове співтовариство відбувалася, але у сферах не досить вигідних і не досить перспективних для економіки у стратегічному плані, оскільки ресурси розширеного відтворення не можуть формуватися і збільшується залежність від зовнішнього фактора, особливо за рахунок тих ресурсів, які ми отримаємо по імпорту для забезпечення функціонування економіки України.

На сьогодні наша економіка може добиватися окремих результатів за законами, які принципово відмінні від планово-розподільчої системи. Разом їз тим перехід до нової системи протягом цього часу не дозволив нам розв'язати питання структурної перебудови, маючи на увазі передусім реструктуризацію промисловості, а також позбавитися потужного негативного впливу зовнішнього чинника, який діяв тоді, коли економіка України функціонувала у складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Характер такої залежності змінився у багатьох аспектах, але він не є таким, що працює на створення нової економіки, яка насамперед має використовувати ресурси на основі нової інноваційної системи розвитку.

Входження української економіки у трансформаційний процес призвело до значного скорочення виробництва і доходів, деформації макроструктурних відтворювальних та галузевих пропорцій, до істотного зниження рівня життя населення. Для трансформаційного циклу в Україні характерним стало зволікання у часі із процесом реформування, отриманням очікуваних результатів, а також надзвичайна глибина економічного спаду.

Можна виділити такі головні етапи трансформаційного циклу (за роками):

• 1991-1998 – спад виробництва зі зниженням ВВП майже на 60%;
• 1998-1999 – перегин;
• 2000-2009 (за песимістичними очікуваннями – до 2011 р.) – відновлення докризового рівня виробництва ВВП (завершення кризового періоду);
• з 2005-2006 рр. – розвиток "нової" економіки, створеної у результаті трансформації.

Отже, нині українська економіка перебуває лише на етапі відновлення втраченого, маючи в резерві природні й трудові ресурси, вигідне географічне положення, певний потенціал виробничих потужностей, продуктивності праці та певний досвід роботи в нових умовах. Крім того попри кризу в економіці відбувалось оновлення виробничих фондів, хоча масштаби введення в дію нових основних фондів аж ніяк не відповідали ні потребам, ані масштабам потенційної асиміляції інвестицій в Україні.