Сутність, фактори, джерела і типи економічного зростання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з дисципліни “ Макроекономіка”

на тему «Модель Солоу»

Виконала: ст. 207-ОА групи Романчук Л. А. Перевірила: Пікулик О.І.

Львів-2014р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теорія економічного зростання

1. Сутність, фактори, джерела і типи економічного зростання.

2. Модель Р. Солоу.

Розділ 2. Аналіз стану економічного зростання в Україні.

Розділ 3. Перспективи економічного зростання України з урахування моделі Р. Солоу.

Висновки

Використана література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу – здебільшого за рік, по-друге – темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Нарешті, воно дає змогу нації зберігати державну незалежність.

Наприкінці XVIII ст. Томас Мальтус пророкував, що внаслідок зростання чисельності населення збільшення національного продукту супроводжува-тиметься зниженням життєвого рівня людей. На його думку, обсяг виробництва зростає повільніше, ніж чисельність населення. Чому? Нові працівники прикладають робочу силу до обмежених ресурсів землі. Граничний продукт землі зменшується, і знижується реальна заробітна плата. Отже, Мальтус уважав, що економічне зростання та збільшення кількості населення ведуть до того, що робітники одержуватимуть лише мінімум засобів існування. Однак учений не передбачив майбутнього внеску наукових відкриттів, розвитку техніки в економічне зростання та збільшення національного доходу.

Неокласична модель економічного зростання була розроблена Робертом Солоу в 1950 – 1960-ті роки, за що він одержав Нобелівську премію з економіки. Ця модель показує, як три основні фактори пропозиції – капітал, праця і науково-технічний прогрес – впливають на обсяг виробництва, тобто на економічне зростання.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження. Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади макроекономіки. Предмет дослідження – модель економічного зростання Р. Солоу та перспективи для України.

Сутність, фактори, джерела і типи економічного зростання.

Економічне зростання – основний показник розвитку і добробуту кожної країни. Основними показниками економічного зростання є абсолютне збільшення продукту або його збільшення на душу населення. Обсяг продукту (Y) залежить від кількості виробничих факторів (або ресурсів) та рівня технічного прогресу. До основних виробничих факторів належать капітал (К) та праця (L). Залежність між затратами виробничих факторів і продуктом описується з допомогою виробничої функції: Y = f(K, L).

Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на такі показники, як гранична продуктивність капіталу (МРК) та гранична продуктивність праці (MPL). Звідси визначається вплив окремих факторів на приріст продукту. Вплив капіталу: Y = MPK ЧK; вплив праці Y = MPL Ч L. Вплив обох факторів: Y = MPK ЧK + MPL ЧL.

Крім капіталу і праці, на економічне зростання впливає технічний прогрес. Для вимірювання його впливу на продукт Солоу запропонував застосувати показник сукупної продуктивності факторів, який модифікує виробничу функцію таким чином: Y = AF(K, L), де А – сукупна продуктивність факторів.

У короткостроковому періоді економічне зростання забезпечується завдяки збільшенню рівня використання наявних потужностей економіки, тобто усуненню розриву між фактичним і потенційним ВВП. Але основною проблемою економічного зростання є збільшення виробництва у довгостроковому періоді, що потребує збільшення потенційного ВВП. Це можна виразити з допомогою двох графічних моделей:

1) AD-AS;

2) кривої виробничих можливостей.

Економічне зростання досягається за умови, якщо лінія довгострокової кривої сукупної пропозиції зміщується вправо з положення AS у положення AS. Для зростання продукту крива виробничих можливостей має зміститися вправо з положення AB в положення CD.Таке заміщення потребує збільшення інвестицій. При цьому темпи економічного зростання залежать від відношення між інвестиційними та споживчими товарами в структурі виробництва, тобто від норми нагромадження. Якщо в цій структурі частка інвестиційних товарів збільшуватиметься, то в поточному періоді це зменшить норму споживання, але у майбутньому прискорить економічне зростання і збільшить споживання.

Фактори економічного зростання поділяють на три групи:

· фактори попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

· фактори пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру:

· природні ресурси в своїй якісній та кількісній визначеності;

· обсяг та якість капіталу;

· численність і якість трудових ресурсів;

· технологічний рівень;

· інституційні фактори;

· інформаційне забезпечення та ін.

· фактори розподілу. Вони стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на фактори пропозиції, так і розподілу національного продукту і доходу, що впливає на сукупний попит.

Вибір джерел економічного зростання передбачає необхідність кількісної визначеності взаємозв'язків між приростом їх продуктивності з одного боку, та приростом обсягів національного виробництва – з іншого. Цей зв'язок виражається у виробничій функції. Вона показує який максимальний обсяг випуску Y може бути одержаний при кожному конкретному наборі (K, L) витрачених ресурсів і незмінній технології. Звичайно виробнича функція відповідає закону спадної віддачі факторів виробництва.

Виробнича функція є найпростішою моделлю економічного зростання. Вона може бути:

· двофакторною, яку можна виразити такою формулою

Y = f (K, L).

Тобто, обсяг виробництва і доходу є функцією від капіталу і праці;

· трифакторною, яка може бути представлена таким чином:

Y = Ef(K, L),

де Е – параметр, що відображає рівень технологій;

· багатофакторною, яка окрім основних джерел економічного зростання прагне врахувати вплив інституційних, зовнішньоекономічних чинників.

Залежно від того, які джерела і фактори є визначальними у забезпеченні економічного зростання, розрізняють три його типи:

· екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів;

· інтенсивне, здійснюється шляхом кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

· змішане, котре поєднує інтенсивні та екстенсивні фактори.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже неможливо відшукати, то будь-яке економічне зростання за своїм типом можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний та екстенсивний типи.