Фіброезофагогастродуоденоскопія

На сьогодні з упевненістю можна стверджувати, езофагогастродуоденоскопія є основним методом діагностики захворювань верхніх відділів травного каналу. При цьому слід пам’ятати, що ендоскопія – інвазивний метод діагностики і може супроводжуватися певними ускладненнями, тому необхідно, щоб ризик можливих ускладнень не перевищував користі дослідження.

Покази:

- Діагностика всіх можливих захворювань верхніх відділів травного каналу (запальні неспецифічні захворювання, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі, стенози, синдром Малорі - Вейса, виразка Дьєлафуа, доброякісні та злоякісні новоутворення, стан великого дуоденального сосочка і т.д.);

- Диференційна діагностика даних захворювань;

- Післяопераційний стан органів травного каналу;

- Кровотечі різної етіології, що потребують діагностики та своєчасного ендоскопічного втручання.

Протипокази:

- Важкий загальний стан пацієнта (низький артеріальний тиск, шок тощо);

- Серцево-легенева декомпенсація;

- Важке психічне захворювання;

Методика проведення ФЕГДС:

Знеболення.

Метою знеболення є зробити неприємне для пацієнта дослідження прийнятним.

Для цього використовуються анестезія зіву та глотки місцевими анестетиками (лідокаїн, тримекаїн, піромек, дикаїн). Способи введення – розпилення, полоскання ротоглотки.

Премедикація: р-ном промедолу 1 мл 2%, р-ном атропіну 0,5 мл 0,1%, седуксен 2 мл в/м, пропофол.

Положення пацієнта.

На лівому боці, ліва рука – за спиною або зігнути і передпліччя з кистю знаходяться на передній черевній стінці. Під лівою щокою хворого має бути подушка-валик або рушник. Під лівим кутом рота – лоток. У разі необхідності права рука використовується для внутрішньовенних ін’єкцій.

Основні правила при виконанні дослідження:

1. Просування апарату – тільки під контролем зору;

2. Неприйнятним є просування апарату та інструментів силоміць;

3. Виконання дослідження ведеться за планом, не зупиняючись на виявленому патологічному субстраті;

4. Після закінчення огляду всіх відділів – повернутися до патологічного вогнища задля його деталізації, біопсії тощо;

5. В ургентних випадках слід спершу провести лікувальне ендоскопічне втручання, а потім продовжити дослідження за планом. Після цього повернутися до патологічного вогнища і оцінити ефективність лікувального втручання.