Мета та основні завдання программи

Мета Програми полягає у підвищенні якості надання високоспеціалізованої та кваліфікованої ендоскопічної допомоги населенню України шляхом визначення головних напрямків реформування системи ендоскопічної допомоги, широкого впровадження новітніх ендоскопічних технологій:

1. Надання високоспеціалізованої ендоскопічної допомоги.

2. Зменшення летальності та оперативної активності при гострій хірургічній патології.

3. Зменшення витрат на медикаментозне лікування.

4. Значне скорочення терміну перебування хворого на лікарняному ліжку та строку реабілітації.

5. Зменшення обсягів виплат за лікарняними листами з непрацездатності.

6. Підвищення тривалості та якості життя населення.

Очікувані результати

Виконання Програми надасть змогу поетапно реформувати ендоскопічну службу, розширити можливості у наданні високоспеціалізованої ендоскопічної допомоги, покращити результати лікування пацієнтів з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, легень, збільшити виявлення хворих з передраковими захворюваннями та хворих зі злоякісними новоутвореннями на ранній стадії, поліпшити якість надання екстреної ендоскопічної допомоги.

Впровадження нових медичних технологій, підвищення рівня кваліфікації та навчання лікарів, надасть змогу покращити надання послуг належної якості у галузі Ендоскопія.

Історія розвитку:

Ригідний період. Початок першого етапу відноситься до кінця 1795 г., коли були вжиті перші небезпечні спроби ендоскопічних досліджень. В 1806 г. PhilipBozzini (1773-1809) сконструював апарат для дослідження прямої кишки і матки, використовуючи в якості джерела світла свічку. Цей інструмент був названий "LICHTLEITER", а Bozzini винахідником першого ендоскопа.

Однак, сконструйований ним апарат не знайшов практичного застосування і ніколи не використовувався для досліджень на людях. В тойчас не розуміли значення цього винаходу, а сам винахідник був покараний медичним факультетом міста Вєни за «допитливість».

Французький хірург Antoine Jean Desormeaux, який вважається «батьком ендоскопії», в 1853 г. застосував для освітлення під час ендоскопічного дослідження спиртову лампу, що дозволило здійснити більш детальний огляд.

A. Kussmaul в 1868 г. ввіву практику методику гастроскопіїза допомогою металевої трубки з гнучким обтуратором.В тому ж році L. Bevan розробив жорсткий езофагоскоп, який був призначений для видалення сторонніх тіл та огляду пухлин стравоходу. Впершедослідження стравоходу по всій довжині провів P. Stoerk (1881).

J. Mikulicz (1881), на основіретельних анатомічних досліджень розробив конструкцію апарата, вигнутого в дистальній третині під кутом 30°.

В кінці XIX століття, коли булавинайдена лампа Едісона, при ендоскопіїпочализастосовувати мініатюрні електричні лампочки. J. P. Turtle (1902) вперше використав таку лампу при ректоскопії, а Т. Rosenheim (1906) - при гастроскопії.

Напів-гнучкий період. Найбільший вклад в развиток гастроскопії в цей період зробив R. Schindler (1932), який описав ендоскопічну картину слизової оболонки шлунка при ряді захворювань, а також розробив конструкцію напів-гнучкого лінзового гастроскопа.Цей апарат в різних модифікаціях широко використовувався в 1932-1958 рр. і ознаменував собоюпочаток нового этапу в развиткуендоскопічних методів дослідженняшлунка.

Волоконно-оптичний період. Третійетап в гастроінтестинальній ендоскопії почався після публікації [Hirschowitz В. I. et al., 1958] робіт, присвячених практичному застосуванню гнучкого фіброгастроскопа. В створенні першого фіброгастроскопа взяли участь Curtiss, Hirschowitz і Peters.

Електронний період. Теперішній електронний період почався в BellLaboratories, коли Boyle и Smith в 1969 році створили пристрій з зарядовим зв’язком (ПЗЗ), що перетворює оптичні сигнали в електричні імпульси. Десять років по тому інженерами компанії Welch Allyn був створений перший електронний ендоскоп – ендоскопія ввійшла в століття цифрових технологій. Електронна відеоендоскопія дала можливість відразу декільком спеціалістам бачити процес ендоскопічного дослідження і зберігати його в комп’ютерній базі даних. Паралельно відбувається розвиток ЭРХПГ, лікувальної ендоскопії та ендоскопічної ультрасонографії.

Методика лапароскопії також має історію. Впровадженняцього метода в клинічну практику зв’язано зіменем російського хірурга Д. О. Отта, який в 1901 р. вперше провів оглядчеревної порожнини. Використовуючи електричну лампу і лобний рефлектор, він оглядав нижній поверх черевної порожнини через заднє склепіння піхви. В 1901 р. G. Kelling зробив повідомлення "Проезофагоскопію, гастроскопіюта келіоскопію". Він перший запропонував вводити в черевну порожнину повітря для кращого огляду внутрішній органів.

В 1910 р. Н. С. Jacobaeus повідомив "про можливіть застосування цистоскопа для дослідження серозних порожнин".

Друга фаза в розвитку лапароскопії відноситься до 30-х років ХХ століття і характеризується бурхливим розвитком техніки і значним удосконаленням методики лапароскопії. В 1921 р. R. Korbsch сконструював голку для накладення пневмоперитонеума. A. Zollikofer (1924) рекомендувавзастосовувати для пневмоперитонеума перекис водню.

R. Korbsch випустив в світ в 1927 р. підручникз лапароскопіїі торакоскоії. В ці ж роки було значно вдосконалено оптику, а саме змінено напрямок спостереження кут обзору і посилено освітлення, розроблені нові оптичні трубки зі спрямуванням спостереження90 и 180° [Henning N., 1933], зроблені перші спроби втручань при лапароскопії – пересічення спайок [Fervers С., 1933], коагуляції маткових труб з метою стерилізації [Bosch Р., 1934; Anderson E. Т., 1937], прицільної біопсії печінки [Kalk H., 1943, 1947].

Початок третьої фази пов’язано з розвитком стабільної оптичної лінзової системи H. Hopkins (60-е годы), что значительно улучшило качество осмотра.