Та основні вимоги до її змісту

Написання тексту курсової роботи – найвідповідальніший і трудомісткий етап. Можливі два підходи до написання тексту. Перший полягає в тому, що осмислюється весь матеріал, що є по темі, і на його основі пишеться вся робота. Другий підхід – раціональніший, коли підбирається, опрацьовується і пишеться текст по кожному розділу окремо. При цьому складається попередній план глави (або тези), який в процесі складання докладного плану доводиться міняти. Це цілком закономірно, але про всі зміни слід повідомити наукового керівника.

Основною вимогою до написання тексту курсової роботи є самостійний виклад матеріалу. У жодному випадку не можна механічно переписувати тексти з використовуваної літератури. Не можна також допускати випадкового підбору фактичних відомостей і думок, не зв'язаних між собою, не пройнятих загальною ідеєю і змістом. Необхідність всякого дослідження зводиться до того, щоб сказати по даній темі, проблемі щось нове, своє і сформулювати це своїми словами, стилістично грамотно і вірно з наукової точки зору.

Відомості, що приводяться в курсовій роботі, і фактичні дані повинні бути викладені з логічною послідовністю, з можливо ширшим і глибшим аналізом географічних явищ, вичерпною довідністю положень, що висуваються.

Використовувані в роботі терміни і визначення понять повинні мати єдине тлумачення впродовж всієї роботи і відповідати загальноприйнятим стандартам і нормам. Це ж відноситися до умовних позначень і скорочень слів.

Як вже назначувалось у розділі 2.2 курсова робота повинна мати наступні складові частини, які необхідно розташовувати у нижченаведеному порядку:

1. Титульна сторінка.

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основна частина.

5. Висновки.

6. Список використаної літератури.

7. Додатки.

На титульному аркуші у верхній частині пишеться назва профільного міністерства, назва вищого навчального закладу, зазначається факультет та кафедра, яка виконує керівництво даної курсової роботи. По центру аркуша розташовується тема курсової роти, нижче – автор курсової роботи та науковий керівник. Внизу аркуша зазначається місто та рік виконання (Додаток В).

Якщо при оформленні використовується комп'ютер, використовують наступні параметри:

ü Білий папір формату А4;

ü 14 розмір шрифту Times New Roman;

ü полуторний інтервал між строчками;

ü поля (не менше): ліве – 20 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнее – 20 мм;

ü вирівнювання – по ширині.

Шрифт друку повинен бути чітким. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявили під час написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою. Допускається не більше двох виправлень на одній сторонці.

Заголовки структурних частин курсової роботи друкують заголовними буквами по центру (ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ).

Заголовки підрозділів друкують маленькими буквами (окрім першої букви) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком і текстом – 2 – 3 інтервали [3-4 ВАК]. Заголовки пунктів друкують маленькими буквами (окрім першої букви) з абзацного відступу, в підбір до тексту (без інтервалу), в кінці ставлять крапку. Кожен розділ починають з нової сторінки.

У об'єм роботи не включаються додатки, список використаних джерел літератури, таблиці і рисунки, які повністю займають сторінку. Проте всі сторінки вказаних елементів нумеруються.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул проводять арабськими цифрами, без знаку №.

На титульному листі номер сторінки не ставлять, на всіх останніх проставляють в правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини як ВСТУП, ВИСНОВОК, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ не мають порядкового номера. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нової строчки друкують заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка («2.3» – третій підрозділ другого розділу). Потім в цій же строчці йде назва підрозділу.

Пункти нумерують в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка («1.2.3.» – другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім, в тій же строчці йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують в межах кожного пункту по тих же правилах, що і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, вважають як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або в додатках.

Ілюстрації відзначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій поміщених в додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації між якими ставиться крапка («Рис. 1.2» – другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і підписи пояснень розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі одна ілюстрація – вона оформляється згідно загальним правилам.

Таким чином, підпис під ілюстрацією має 4 основних елементу:

ü найменування графічного сюжету, яке позначається скороченим словом «Рис.»;

ü порядковий номер ілюстрації, який указується без знаку номера арабськими цифрами;

ü тематичний заголовок до ілюстрації, який містить текст з максимально стислою характеристикою зображеного;

ü экспликацию, яка будується таким чином: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять в підпис, супроводжуючи їх текстом. Слід зазначити, що экспликация не замінює загальної назви сюжету, а лише пояснює його.

Наприклад:

Рис. 1. 15 Схема холодного фронту:

1 – поверхня землі;

2 –..

Не слід оформляти посилання на ілюстрації в тексті як самостійні фрази, в яких повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де висловлюється інформація, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві слід вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках (рис. 3.2) або оборот типу: «.як це видно з рис. 3.2» або «.як це показано на рис. 3.2» і тому подібне В повторних посиланнях указують скорочено слово дивись (див. рис. 3.2).

Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або чорною пастою на білому непрозорому папері. Використовують лише штрихові ілюстрації і оригінальні фотознімки. Фотографії розміром меншим формату А4, наклеюють на стандартні листи білого паперу формату А4.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць поданих в додатках) в межах розділу. У правому верхньому кутку над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» з її номером. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставитися крапка («Таблиця 1.2» – друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця – вона оформляється згідно загальним правилам. При перенесенні частини таблиці на інший лист (мандрівника) слово «Таблиця» і її номер указують тільки один раз на початку над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і указують номер таблиці («Продовження табл. 1.2»).

Назву таблиці розміщують по центру, в кінці крапку не ставлять.

Однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали, неоднорідні – посеред графи. Лапки використовують лише замість однакових слів, які коштують одне під іншим. Якщо повторюється текст з двох або більш за слова, то при першому повторенні його замінюють словами «Ті ж», а далі лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь елементі таблиці не наводяться, то в ній ставиться прочерк.

Заголовки граф повинні починатися з великої букви, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одну пропозицію із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковим номером рядків в таблицю не включають.

Таблицю розміщують після першої згадки про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено («.в табл. 1.2»). У повторних посиланнях указують скорочено слово «дивуйся» («див. табл. 1.3»).

Формули (якщо їх більше однієї) нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули ставиться біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках ((3.1) – перша формула третього розділу). Посилання на формули указують порядковим номером формули в дужках («.у формулі (2.1)»).

Примітки до тексту і таблиць, в яких указуються довідкові, додаткові, пояснення дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Прімітки:

1....

2....

Якщо одна примітка, то його не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Посилання на літературні джерела в тексті слід позначати порядковим номером, згідно переліку використаних літературних джерел, виділяючи його квадратними дужками («.в роботах [1, 3]»). Слід зазначити, що джерела поміщаються в перелік на мові, на якій вони видані і не перекладаються мовою написання роботи.

Додатки оформляють як продовження роботи на подальших сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх в порядку появи посилань в тексті.

Якщо додатки оформляються на подальших сторінках, то кожне таке застосування повинне починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі маленькими буквами з першої великої по центру сторінки. Посередині строчки над заголовком маленькими буквами з першою великою друкується слова «Додаток _» і велика буква, яка позначає додаток. Додатки позначаються послідовно великими буквами українського алфавіту, за винятком букв Г Є, І, Ї, Й, Про, Ч, Ь (додаток А, додаток Би і т. д.). Одне застосування позначається як додаток А. Прі оформленні додатків окремою частиною на титульному листі під назвою роботи великими буквами друкують слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного застосування при необхідності може бути роздільний на розділи і підрозділи, які нумерують в межах кожного застосування. В цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатку (букву) і крапку («А.2» – другий розділ додатку А). Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатки, нумерують в межах кожного застосування («рис. Д.1.2» – другий малюнок першого розділу додатку Д; «формула (А.1)» – перша формула додатку А).

Джерела INTERNET повинні використовуватися тільки офіційні сайти, які представляють перевірену інформацію.

6 Подання роботи на кафедру для перевірки,