Початок друкарства в Північній Америці

Для ХУІІ століття було характерним посилення політичної боротьби, активізація демократизації суспільства, у свою чергу що вимагало видання великої кількості дешевих видань.

Якщо в ХV та першій половині ХVІ ст. книжки видавалися переважно латинською мовою, то надалі на книжковому ринку переважають видання народними мовами – англійською, французькою, німецькою, італійською, голландською тощо. І якщо в попередній час основний відсоток складали релігійні видання, розраховані на невелику кількість освічених читачів, то в ХVІІ ст. з’являється й швидко зростає потік політичних книг, брошур, листівок.

Цей процес почався у Нідерландах, де перемогла буржуазія, яка встановила (господство) буржуазної демократії.

Зменшення форматів книжок призвело до їх здешевлення, що сприяло збільшенню тиражів. Споживачами книжкової продукції стають не тільки вчені чи аристократи, але й звичайні небагаті люди. Стає модним носити книжки із собою, що сприяло розвиткові так званих кишенькових видань.

Разом з тим розвивається бібліофілія, тобто захоплення, любов до книжок та бажання їх збирати. Мова йде насамперед про вишукані видання, в красивих оправах, з тисненнями на шкіряних палітурках, з пофарбованими чи золоченими обрізами тощо. В художньому оформленні переважає гравюра на металі, особливо на фронтиспісі – сторінці, що передувала титульному аркушу. Фронтиспіс є характерним елементом книги ХVІ–ХVІІ ст. У цей час відбулися важливі зміни в мистецтві та техніці ілюстрування: перехід від ксилогравюри (гравюри на дереві, де друкують рельєфні лінії, що виступають над формою) до гравюри на міді, і від високого друку Високий друк як один із найбільш відомих процесів друкування з металевих форм рідко використовується у наш час (винайдений Гутенбергом). Характеризується цей спосіб тим, що елементи, що дають відбиток знаходяться вище ніж пробіли. Цей спосіб інколи використовують для видання з великим тиражем, що містять лише текст (наприклад масові книжки в обкладинці).

Спосіб високого друку був поширений у поліграфії до появи нових способів. Високим способом друкувалася величезна кількість видань - книг, журналів, бланків, ілюстрацій і т. п. Виключна універсальність цього способу являється одним з позитивних факторів, проте цей спосіб має ряд негативних факторів - тяжке виготовлення друкарської форми, а при багато численному тиражуванні повторне виготовлення цих форм.

до глибокого: на мідній пластині вирізають малюнок і друк відбувається саме з заглиблених ділянок.

Цей процемс почаввся у Нідерландах, де перемогла буржуазія, яка встановила (господство) буржуазної демократії.

Із Голанських видавців прославилась сімя Ельзевірів., одні з яких були торгівцями, а інша типографами в різних містах Нідерландыв та Англії.

Фірма Ельзевірів була заснована Людовейком старшим, проіснувала з 1581 року по 1712 рік. Багаточислельна династія Людовейк (1540-1617 рр), Матіас (1564-1640рр) Бонавентура (1583-1652), Абрахам (1592-1652рр)- прославилась у всіх країнах Європи виданнями наукової та навчальної книги.

Слід зазначити що Людовейк Ельзевір працював свого часу у Плантена палітурником, засвоїв друкарську справу й надалі ввідкрив в Автерпені палітурну майстернію. В зв’язку з навалою іспанських військ був змушений втікати, преребрався до Лейдена, важливого на той час центру торгівлі. (Зокрема книжкової та освіти). Там працювало багато видавців і книготоргівців, конкуренція була великою, й не маючи коштів для створення видавництва. Людовейк вирішив спочатку накопичити початковий капітал на книжковій торгівлі, причому як людина з розмахом, взявся не за роздрібну, а за оптову книжкову торгівлю. Він був першим у Європі організатором книжкових аукціонів, скупав книги цілими бібліотеками й продавав їх гуртом. Комерційний успіх дозволив йому 1581 року перейти до видавничої діяльності. Спочатку Людовейк випускав по одній книжці на рік, а надалі вже десяток щорічно. Завдяки зв’язкам з Лейденським університетом Елезевір випускав спеціальну літературу для вчених і студентів. Зарубіжні зв’язки Л Ельзевіра дозволили йому завоювати європейської слави. Сповнений прагнення створити видавничу фірму він працює з невтомною енергією, дотримуючись правила: широкі ділові зв’язки та великий ринок збуту в поєднанні зі задовольняючою всі вимоги якістю друкованої продукції є міцною основою прибуткової справи. Два його сини допомогли йому розширити лейденське підприємство, а два інші відкрили філії фірми в Гаазі та Утрехті. Його онук Ісаак, одружившись і одержавши капітал, відкрив друкарню, яка стала основою всього підприємства, оскільки фірма відтепер могла сама друкувати книжки, які готувалися тут до друку. Оснащена великою кількістю шрифтів, друкарня прославилась швидкістю і бездоганною якістю видань. Надалі під керівництвом Бонавертури та Абрахама Ельзевірів протягом майже трьох десятеріч друкарня досягла найвищого розквіту, випускаючи щорічно в середньому по 18 книжок. Фірма Ельзевірів мала свої філії по всій Європі, В Амстердамі у 1638 році було відкрито підприємство, що згодом перевершило Лейденське видавництво, яке поступово перейшло до занепаду. Книги з друкарською маркою Ельзевірів з Амстердама розповсюджувалось по всій Європі.

Ельзевіри займалися публікацією наукової літератури. Та творів римських класиків; з часом під впливом змін у кон’юнктурі ринку близько половини книжок випускалися ними вже французькою мовою, а також збільшився випуск книг місцевою, голандською мовою. Відомі видання Ельзевірів давньогрецькою, німецькою, арабською, та іншими східними мовами. Часто випускали вони художню літературу, описи подорожей, підручники насамперд мовні. Саме в їх видавництві вперше вийшла праця Гілілео Галілея «Математичні бесіди й докази» (1638).

Особливу славу набула знаменита серія Ельзевірв «Республіки» («Держави»)- яка виходила у 1625-1640 рр. невелички томики, що виходили з року в рік упродовж десятеріч. Тут коротко й популярно викладалися відомості з географії та історії різних країн, їх звичаї, релігія, політичний устрій, економіка, тощо. Окрім слави ця серія принесла Ельзевірам великі прибутки, оскільки користувалась попитом не лише в Лейдені але і за межами Європи Європі. Дивовижні ці книжечки містять науково-популярні нариси про країни та народи Європи, Азії, Америки. З 35-ти випусків серії «Держави» у бібліотеці є видання, присвячені Англії (1625), італійським державам (1628), Франції (1629), Росії (1630), Греції, країнам Близького Сходу, Константинополю та його околицям (усі три видання – 1632). До складу книжечки 1630 р. про Росію (повніша назва: Russia seu Moscоvia itemque Tartaria, пер. з лат.: «Росія, або Московія, також Тартарія»)

Гарний та простий шрифт для малоформатних видань, розроблений в типографіях та отримавший назву ельзевір, застосовуєтьс і внаш час. Вони почали застосовували малі формати. Елезевіри розробили малий формат 1/12

Ельзевіри випустили декілька мініатюрних видань, які наочно демонстрували досягнення видавців в поліграфії та мистецтві оформлення книги. У 1627 році була випущена мінііатюран книга „О королевском праве”. У наступному році було надруковано «Афоризми Гіпократа», розмір цієї книги був зменшеним до 92Х44, а формат «Сатирікона Петронія» (1677 р) складав 88-48.

Всі типографии Эльзевиров досить якісно оформляли книги. Титульный лист представляв собою гравюру на міді використовувались ініціали та рамки. Основною особливістю видань Ельзевірів було поєднання високої якості оформлення з професійним редагуванням та зниження вартості, Це вдалося зробити за рахунок збільшення тиражності та зменшення форматів та шрифтів. Шрифт, який називається – «эльзевир», створив словолитник з Амстердаму Христофель ван Дік. Эльзевиры выпускали издания фор- матом в 1/12 и 1/24, а також маленькі, томики (5х9 см). Ельзевіри використовували декілька видавничих марок, таких як відлюдник піж деревом (не самотній) орел, глобус, богиня Минерва под деревом (рис. 9).

Зменшення формату книг привело до того що книги стали більш дешевими, і це в свою чергу сприяло збільшенню тиражу. І в цей час книги стали доступними не лише для феодалів а для і простих людей. Діяльність Ельзевірів сприймалась як справжня революція на книжковому ринку. В цей час стає модним носити с собою книги і з цією метою в одежі з’являється «карман для книг». Тому іноді говорять, що Ельзевіри відкрили епоху карманої книги.. Коли помер видавець Даніїл Ельзевір. Філософ Д. Локк сказав:: «Його смерть- суспільна втрата».

У Франції була заснована за наказом кардинала Рішельє у 1640 році Королівська типографія перша державна друкарня Франції. Основною характерною рисою її діяльності було розкішне оформлення книжок, Пишність та урочистість знайшли своє відображення у стилі барокко, у вишуканості книжкових палітурок. В ній було надруковано 10-томне видання Біблії з надзвичайними ілюстраціями. Взагалі як правило у своїх розкішних виданнях прославляла короля і церкву.. Бібліофіл герцог де Рольє, міністр при Франциску І, поклав початок цілій школі палітурного оформлення, відомої під назвою «грольєрії». Паризький майстер Н.ЕВ. першим почав ставити прізвище автора та назву на корінці спинки книги.

Разом з розкішним виданнями до читачів прийшла інша більш доступна книга.

Вона видавалась на народних мовах різних країн. Одним з перших творів, що було надруковано у Франції на народній, а не латинській мові була книга Француа Рабле «Забавная и весёлая история о великом гиганте Гаргантюа» За свідченням сучасників вона розійшлась за два місяця у великій кількості, в той час як Біблію було продано за 8 років.

В цей час видаються книги Шекспіра в Англії, Корнеля, Мольєра, Расіна – у Франції, Лопе де Вега, Кальдерана в Іспанії. На зміну рицарському роману приходить пустотливий роман. Г алантный роман (также прециозный роман) - жанр французької та німецької літератури середини XVII століття Що являв собою роман в якому поєднувалися елементи рицарського романау, та еліністичного роману В цих романах використовуються різні матеріали, в тому числі взяті у античних істориків.

Романи Сервантеся, Скаронна, Ласажа та Сореля видавались великими тиражами. Популярність жанру була надзвичайною. Роман в п’яти томах Мадлен де Скюдері «Клелія» (1662 р) на сьогодні мігби видатись нудним, а ле на той час розходився великими тиражами.

У Європі в 17 століття були розповсюджені памфлети в Німеччині та у Франції пов’язано з 30- річною війною, на формування репертуару книги вплинула боротьба з абсолютизмом особливо активна боротьба підчас правління Мазаріні, Брошюри обох таборів (як прибічників так і опонентів Мазаріні) виходили практично щоденно. Така політична продукція отримала назву «мазарінад».

Друкувалось багато політичної літератури, книги з філософії, релігії про політичні устрої

Італія:

– Головне видавництво країни – типографія Конгрегації – випускало в основному церковну літературу, довідники молитвослови.

– твори видатних вчених публіковались за кордоном; так, праці Дж. Бруно, Т. Кампанеллы, Г. були надруковані в інших країнах.

Нідерланды:

– продовжували публікуватися тексти Бібліи, а також різні моралізаторські,твори;

– користувалися популярністю історичні праці, також присвячені геральдиці, та генеалогії архітектурі техніці.

–

Юлий Цезарь запровадив практику інформування населення про воєнні події, за допомогою записів, які робились на воскових та гіпсових дошках и переписувались зацікавленими в цьому. Газета как вид документа з”явилась у XVI столітті у Венеції, Римі, Вене, де так звані «автори новин» складали рукописні зведення повідомлень про придворне життя, торгівлю, подіїв містах в городах, та цікаві явища.З них людство дізналося про винахід Й Гуттенберга. Коли у 1493 р. в Римі було опубліковано лист Колумба про відкриття західного шляху до Індії, його відразу було розповсюджено по інших містах Європи. Такі рукописні «новини» поку­пались за маленьку монету «газетту», тому пізніше за ними за­крепилась назва «газета». Велику роль у розвитку даного типу видання зіграло створення поштової системи в європейських країнах у 16-17 столітті. Листівки з відомостями починають розповсюджуватись за допомогою друкованого станка. Найдавніша листіка що дійшла до нашого часу була надруковано у Німмечині у 1609 році, і мала декілька заголовків. Дані видання мстили інформацію про ціну конюктуру ринку. політичні події і були досить дешевими..

Друкавані газети зявились на початку XVII ст. у Німеччині (Zeitung — 1609 г.), потім в Англії (Weekly News — 1622 г.), у Франції (La Gasette — 1631 г.). Газе­ти були розраховані на купців та богатих громадян; вони містили відомості про торгові шляхи, ціну, а також про внутріщню та зовнішню політику. Французская «La Gasette», створена за участю Рішельє, публікувала політичні новини. На перших етапах на торінках таких видань містилась доволі інформація доволі абсурдного характеру. Так в одній з англійських газет було написано: «В Московії на берегах Волги произрастает волосатый огурец который на местном языке называется баранер что означает ягненок».

Перше щотижневе видання - першу французьку газетик у сучасному розумінні цього слова почав випускати французький лікар видавець,Теофраст Ренодо у Парижі з 1632 року, а перша щоденна та регулярна газета у 1669 році виникла в Німечині. Кардинал Рішельє завжди добре розумів силу впливу інформації на громадську думку. Він вирішив створити велике друковане видання, яке б висвітлювало його інтереси. З цією метою Рішельє звернув увагу на Теофраста Ренодо. Саме Ренодо судилося створити першу національну французьку газету.

Перший номер офіційної французької газети побачив світ 30 травня 1631 р. Тут надрукували новини з Риму, Праги, Константинополя. Тематика – торгівля, війна, двірцева хроніка, дипломатична інформація. Назву видання «La Gazette» дослідники асоціюють з назвою дрібної срібної монети, якою платили венеціанці в XVI столітті за рукопісні "avvisi". Після цього слово "газета" увійшло в багато європейських мов.

\

Спершу зміст складали міжнародні новини, отримані з офіційних джерел. Більшу частину брали з німецьких, італійських та голландських газет. Через це конкуренти неодноразово звинувачували Ренодо у плагіаті. Поступово у «La Gazette» більше уваги стали приділяти внутрішній інформації: повідомленням про військові перемоги Франції, новини життя при дворі, економічна інформація. Але «La Gazette» не друкувала редакційних статей та коментарів.

Публікації самого Теофраста Ренодо відрізнялись майже літературним стилем. У всіх номерах «La Gazette» були присутні рекламні оголошення. Саме тому Теофраста Ренодо вважають засновником не лише французької журналістики, але й реклами. Вже у третьому номері за 1631 р. вміщено кілька рекламних оголошень. Окрім реклами ще одним важливим нововведенням Ренодо було розміщення у газеті на платній основі приватних об`яв. Теофраст створив прообраз інформаційного агентства («бюро перекладачів» - інформацію, яка не публікувалась у «La Gazette», редактор продавав іншим видавцям).

«La Gazette» відрізнялася не тільки великою кількістю різноманітних новин з різних країн, відсутністю чуток, але і ясністю, чіткістю, а головне, якістю стилю, якому Ренодо приділяв велику увагу.

Після смерті Рішельє «La Gazette» почали звинувачувати у проурядовості та тісних зв’язках з кардиналом. Це негативно позначилось на її накладі. За наказом Мазаріні видання перенесли у Сен-Жермен, куди довелось їхати і Ренодо. До 1749 р. «La Gazette» залишалась у руках нащадків Ренодо, у 1762 р. була віддана міністерству іноземних справ та перейменована у «Gazette de France». У XX ст. була повністю передана міністру іноземних справ і проіснувала в цілому до 1944 р.

Серед інших нових типів видавничої продукції слід назвати карти. Рукописні карти були відомі з часів античності, але на початок ХVІІ ст. вони абсолютно застаріли. Особливо популярними були «портолани» – навігаційні карти, що використовувались при судноплавстві. Нові географічні відкриття вимагали створення принципово нової системи картографії. З середини ХVІ ст. центр розвитку картографії переходить з Італії до Нідерландів та Фландрії. Чудовими спеціалістами в цій галузі там були Герард Меркатор, Абрахам Ортелий. Саме Меркатор запровадив термін «атлас», що означає зібрання карт в одній книзі. Головна праця його життя – «Атлас світу» в двох томах (1585, 1595 рр.). Популярними були й видання збірників планів міст тогочасної Європи. У зв’язку зі стрімким зростанням наукових знань виникає потреба викласти ці матеріали в чіткому порядку, що призвело до появи енциклопедичних видань. Одним з родоначальників нового типу енциклопедичних словників був представник відомої фірми фірми Шарль Етьєнн, який підготував і видав у Парижі кілька лексикографічних та енциклопедичних видань: словник особових імен, греко-латинсько-французький словник з гончарного ремесла та судоплавства, словник з історії, географії та поетики.

Для 17 століття є характерним те що книго друк вийшов за межі європейського континтенту. Вихідці з Англії Стівен та Метью дей прибули до Північної Америки у 1639 році і біля Бостону створили типографію. Перші видання «Клятва громадянина», «Альманах на 1639 рік для Нової Англії» були надруковані в перший рік діяльності типографії. У 1640 році виходить «Книга псалмів». У Бостоні у 1647 році відкрилась перша книжкова лавка. У 1663 році була надрукована перша Біблія Америки, її випустив Семіюєль Грін, завдяки йому книго друк почав налагоджуватись в різних містах північної Америки, але основними центрами були Бостон та Кембрідж.