Книга и книжкова справа в Західній Європі XVI столітті

У 16 столітті від єдиного до того процесу книго виробництва почали виділятися суміжні галузі. Так самостійного характеру набувають палітурна майстерня, словолитня: відтепер при організації друкарні необов’язковими є малювання та відливання шрифтів-їх можно купити. Відпадає також необхідність мати друкарню для видавництва книг: існувало багато друкарень, готових за гроші виконати будь-яке замовлення. Пізніше з книговиробництва виокремлюється книго розповсюдження і книжкова торгівля, які перетворюється в окрему галузь. Натомість відбувається укрупнення книговиробництва, виникають великі родинні підприємства, видавничі фірми, династії друкарів та видавців.

У кінці ХV ст. в Італії виникає знаменита фірма Альдів. Її засновником був Альд Пій Мануцій.

За освітою Альд Мануцій був елліністом, і основне призначення бачив у виданні давньогрецьких та давньоримських авторів. Він був визнаним фахівцем у галузі давньогрецької та латинської словесності. Історики книгодрукування небезпідставно вважають, що саме Альд Мануцій першим із європейських друкарів започаткував систематичне видання творів класичних античних авторів – Гомера, Аристотеля, Платона, Сократа, Аристофана, Геродота та інших. Близько 1500 р. Альд Мануцій згуртовує навколо своєї друкарні вчений гурток, що отримав назву “Нова Академія” (“Neacademia”), до якого увійшли відомі вчені філологи, історики, філософи, які не тільки допомагали перекладати та науково коментувати тексти античних авторів, але й виконували в друкарні Альда буденні редакторськокоректурні роботи. Бажаними гостями в “Домі Альда” були такі відомі мислителі, як Еразм Роттердамський і Михайло Триволіс У переліку авторів, що друкувалися в “Домі Альда”, були і талановиті сучасники – Петрарка, Данте, Боккаччо та ін. Вже з перших видань він прагне до вишуканості та розкішності. Засновника видавничого “Дому Альда” справедливо вважають не тільки знавцем грецької та латинської мови, але й творцем сучасної системи пунктуації: у своїх друках він упорядкував застосування розділових знаків. Книги Альда Мануція та його нащадків вражають не тільки ретельністю підготовки та редагування тексту, а і «суворою класичною красою» (в книгах Альда Мануція майже немає ілюстрацій) і нагадують римські лапідарні надписи. Книги Альда Мануція – це справжні шедеври книжкового мистецтва доби Гуманізму та епохи Відродження, характерними ознаками яких було глибоко естетичне ставлення до життя, прагнення гармонії матеріального та духовного.

Враховуючи потребу ринку в дешевій, добре відрахованій і витончено оформленій книзі в друкарні Альда Мануція виготовляють дрібні шрифти (так звані «антиква венеціанського стилю»), якими друкуть книги в 1/8 долю аркуша, зручні, що витісняють солідні фоліанти. Також в друкарні Альда Мануція було виготовлено елегантний латинський курсив (італіку) який став справжньою окрасою “альдин”. Альдини (видання Альда Мануція та його спадкоємців) набули заслуженої слави як науково перевірені тексти класичних творів завдяки дрібному шрифту великі тексти вдалося розмістити в книжках невеликого формату і цим значно зменшити ціну книгу. Типова альдина- це невеликий зручний томик, оправлений в дерево, обтягнуте, пергаментом. Для того щоб легше було відрізняти видання від підробок, Альд Мануцій з 1501 року став помічати книжки особливим видавничим знаком (сигнетом), що зображував дельфіна навколо якоря, які поділяють навпіл слово «Алюдус». Така емблема чи марка видавництва (сигнет) є алегорією давньої античної мудрості: «Поспішай повільно».

Найвидатнішим поліграфічним шедевром Альда Мануція є «Боротьба сина і любові Поліфіла» - своєрідний підсумок досягнень друкарського мистецтва ХУ століття. Книгу прикрашають 160 гравюр, виконаних невідомим майстром в античному стилі.

Продукція видавництва Альдів нараховує приблизно 250 видань. Тут чи не вперше почали випускати книги тиражем до 1000 примірників. Бібліофіли вже з XVI ст. збирали альдини, й не тільки тому, що це були книжки чудово оформлені та багаті змістом, але й з огляду на престиж, який мав Мануцій у книжковому світі. Загалом фірма Альдів існувала близько 100 років.

XVI століття прийнято вважати «золотим віком» друкарського мистецтва Франції. Найвидатнішою друкарською фірмою у 16 століттті стала династія Етьенів. Заснував цю династію Анрі Етьєн. За свою виданичу діяльність він випустив приблизно 130 книжок, в основному філософських трактатів, з оригінально оформленими литими друкарськими прикрасами. Його син Робер Етьєн здобув у Франції таку ж популярність, яку мав Альд Мануцій в Італії. Робер Етьен вперш за все створював навчальні посібники з давніх мов. Багато разів і в різних форматах друкував Біблію латинською, грецькою, єврейською мовами, проте ті філологічні виправлення, що він вносив до тексту, викликали обурення вчених паризьких богословів і лише заступництво короля, котрий був відомим бібліофілом, врятувало Етьєна.

Він як Альд Мануцій оточує себе відомими вченими і як батько видає твори відомих класиків. Переконавшись, що у класичних творах є багато незрозумілих місць Робер Етьєн випускає чудову роботу «Словник латинської мови»- результат колосальної праці, що дивує філологів великою науковою цінністю.

.У своїх виданнях Робер Етьєн відмовляється від безкінечних скорочень, які перейшли до першодрукарів від переписувачів книг. За свою діяльність Роб Етьєн був призначений королем Франциском І «Королівським друкарем» Його діяльність розвивається все ширше й ширше: в сорокових роках він видає щорічно десятки нових книжок. Саме видання грецькою мовою, які випустив Робер належать до найдовершеніших творів друкарського мистецтва. Робер Етьєн справедливо пишався правильністю текстів випущених ним книг; він навіть обіцяв великі грошові винагороди тим, хто знайде там хоч одну помилку.

Знаменитий словолитник Гарамон відливає для нього красиві грецькі шрифти. Кожна книга містила титульні аркуші, фронтиспіси, ініціали, виконані в ренесансному стилі. У видавця був особистий фірмовий знак-сигнет- змія (символ життя і мудрості), яка обвиває гілку дерева. Через деякий час богослови із Сорбонни звинуватили Робера Етьєна в ересі обурені тим, що він використовував критичні коментарі Еразма Ротердамського та інших гуманістів при реставруванні текстів і тлумаченні темних місць Біблії. Це загрожувало стратою, й рятуючись від переслідувань він покидає Францію і переїжджає до Женеви. Там він відкриває друкарню і продовжує випускати книжки, які не поступаються паризьким виданням ні за науковістю ні за оформленням. Усього Робер Етьєн надрукував 600 книжок. Він же і ввів знак фірми: філософ під деревом мудрості з опалими висохливими гілками і девіз «Не будь зарозумілим». Після смерті Робера Етьєна його справу в Женеві успадкував один із синів – Анрі Етьєн Молодший, який спеціалізувався на випуску античних грецьких текстів.

Високою якістю і відзначались видання Кристофа Плантена (1514-1580) одного з найпотужніших західноєвропейських друкарів XVI століття. На початку 50-х років Кристоф Плантен відкриває спочатку книжкову лавку, далі палітурну майстерню, а згодом і власну друкарню. В середині 60-х років щорічно випускає 40 книжок, причому шрифти замовляв найкращим французьким словолитникам, для ілюстрування друків запрошував найвидатніших художників, тримав досвідчених коректорів, консультувався з вченими. Але в Автерпені Плантена звинуватили у друкуванні гугенотських книг, і він був змушений протягом року переховуватись, а коли повернувся до Антверпена, дізнався, що друкарня згоріла. Плантен відновив її і протягом декількох років продовжував випускати книжки, доки друкарню не знищили іспанські солдати під час повстання.

Видання Кристофа Плантена відрізнялися високою якістю. Він вперше запроваджує гравюру на міді, особливо як титул або фронтиспіс - крисиво вигравіроване зображення чи портрет перед титульним аркушем.

Найвідомішем є його виданням, є багатомовна Королівська Біблія - Біблія поліглота, що була видана у 8 томах і надрукована на замовлення іспанського короля Філіпа ІІ єврейською, арамейською, грецькою, та латинською мовами паралельно (а новий завіт ще й сирійською), тобто основними давніми мовами, яким переписувалось Святе письмо. Інквізиція певний час намагалася заборонити це видання навіть внесла його до «Індексу заборонених видань». Проте це чудове видання з вишуканим титульним аркушем, гравійованим на міді, кінець кінцем вийшло у світ, а Плантен навіть одержав титул Архітипографа іспанського короля. Скориставшись цим він почав відкривати друкарні й книжкові лавки в різних місцевостях, що були під владою іспанської корони. Завдяки популярності видань Плантена гравюра на міді, як спосіб відтворення ілюстрацій та книжкових прикрас, одержала широке розповсюдження. На друкарській марці Плантена була зображена рука, що тримає циркуль, і гасло: Постійність і праця, хоча відомі десятки її варіантів. У друкарнях Крістоф Палентена У типографіях Плантена видавалися книги релігійного змісту, классиків Давньої Греції та Давнього Риму, навчальні посібники, географічні та анатомічні атласи.

Згідно заповіту Кристофа Плантена дім, типографія та книжкова лавка переходили його зятю та помічнику Яну Муренторфу, який відомий як Ян Моретус. Зберіглась велика кількість шрифтів, матриць, старих штемпелів, металевих дошок для гравюр та інше друкарське устаткування. У 1877 році в Антверпені було створено меморіальний "Музей Плантена - Моретюса" на честь видавця і його спадкоємців. Видавець переїхав сюди у 1576 р. Сюди ж він перевіз типографію. Над воротами він помістив свій герб: руку, яка тримає циркуль саме тому будинок видавця став називаться «Золотим циркулем». В музеї знаходяться практично всі видання типографії, видані за 300 років її існування, а також картини фламандських майстрів, в тому числі Рубенса.

XVI століття це час коли відродження в Європі досягло свого апогею, в багатьох містах створюються університети-зосередження наукових знань, а винахід друкарства зробив головним джерелом знань книгу. В результаті реформації з’являються твори Еразма Ротердамського, Томаса Мора, Ніколло Маківеллі, Франсуа Рабле. Просвітницькі ідеї епохи відродження призвели до бурхливого розвитку світської науки. Серед великих вчених того часу слід відзначити Ніколая Коперніка і Джордано Бруно. Завдяки книгодрукуванню й загальнодоступності книжок ідеї та думки всіх суспільних і політичних рухів, знаходили відбиття в книжковому репертуарі. Біблія, що розповсюджувалася до того переважно латинською мовою – Мовою вченої елі ти, і навіть заборонялася до читання мірянами, була перекладена багатьма європейськими мовами. В цей час видавались книги, які звільняли людину від панування клерикальних творів, від засилля "мертвої" мови вчених - латині. Релігійно-догматичні, культові твори змінюються на твори гуманістів - новели, романи.

Отже друкарні Етьєна, Планетна та Альда Мануція – це справжні підприємства з виробництва книжок, де були надрукавані видання які являють собою справжні шедеври книжкового мистецтва.