Сутність стратегії сталого розвитку

Сталий розвиток — це розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу прагнення майбутнього покоління задовольнити власні потреби. Сталий розвиток узагальнює в активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на прир середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Для умов У. сталий розвиток може бути визначений як процес гармонізації продукт сил, задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь.

Забезпечення сталого економічного розвитку належить до пріоритетних і глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці країни. В сучасних умовах неможливо забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок виснаження природних ресурсів та руйнації природного середовища, а також неможливо зберігати високу якість навколишнього природного середовища для нормальної життєдіяльності та проживання населення без розвинутої ек-ки в країні.

Враховуючи особливості перехідного періоду, який переживає У., цілями сталого розвитку держави мають стати: Соц. справедливість, Економічний прогрес, Відтворення навколишнього природного, Раціональне ресурсокористування, Демографічна стабільність, Добробут, Освіта, Міжнародне співробітництво.

Сталий розвиток У. базується на таких принципах:

¾ забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

¾ підтримання належного стану навкол природного середовища у процесі розвитку сус-ва;

¾ відповідальності держави за погіршення стану навкол природного середовища;

¾ нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

¾ здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності,

¾ стримування та запобігання переміщенню (перевезенню, переносу) в інші країни будь-якої діяльності або речовин, що вважаються шкідливими для здоров’я людини;

¾ зменшення різниці рівнів життя різних верств населення і подолання бідності.