Вплив секторної структури нац. ек-ки на результати її функціонування

Ринкова організація нац. ек-ки відображається у пропорціях між інституційними секторами (секторна структура), показниками концентрації вир-ва (структура бізнесу), співвідношенням організаційно-правових форм господарювання у підприємницькому секторі.

Секторна структура нац ек-ки характеризує поділ ек-ки країни за секторами, типами та формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва. Узагальнено ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів, взаємодія між якими характеризує найважливіші економічні пропорції, пов’язані з вир-вом, розподілом і перерозподілом доходів, між вир-вом товарів та послуг, між реальним і фінансовим секторами, між вир-вом та споживанням тощо. Методологічною основою секторного поділу ек-ки є С-ма національних рахунків (СНР), прийнята міжнародними організаціями у 1993 р. Так, відповідно до СНР виділяють такі інституційні сектори ек:

1) нефін корпорації (підпр-ва всіх форм власності, дія-ть яких направлена на вир-во і реалізацію товарів та нефін послуг з метою отримання прибутку) і некомерц орг.-ї (засновані різноман групами виробників, н-д для лобіювання інтересів людей); 2) фін корп (комерц інстит одиниці, що спеціал. на фін посередн дія-сті: кредитні установи – НБУ, фондові біржі, інцест фонди, кред спілки, страх компанії); 3) сектор заг держ упр-ня (органи держ упр-ня та некомерц орг.-ї всіх рівнів, що виробляють і надають безкошт чи пільгові послуги індивід хар-ру і сфері освіти, охорздоров'я..); 4) сектор домогосподарств (сук фіз осіб як споживачів, рахунки яких неможл відокремити від рахунків самого д/г ні юр-но, ні ек=-но) –дрібні пром вир-ва, підсобне с/г, індик буд- тво; 5) інтит одиниці, ств окремими групами дом госп-тв для забезп власних інтересів, тобто обслуг дом/госп.