Сільська територія з погляду системоутворення

Винятково важливою особливістю сільської території є наявність на ній (охоплення нею) сукупності системоутворюючих елементів. До вла-

стивих практично всім сільським територіям елементів системоутворення належать наступні.

Соціум сільської території, уособлюваний його сільською грома­дою, яку, у свою чергу, слід розглядати визначальним соціальним осеред­ком кожної даної території. Визначальним у двох розуміннях. З одного боку у зв'язку з тим, що лише він володіє здатністю вдихнути життя в дане сільськотериторіальне утворення, вміло і ефективно використати наявний у ньому потенціал, одержати від нього бажану (очікувану) віддачу, створи­ти передумови для подальшого ефективнішого розвитку даної сільської території. З іншого боку визначальне місце соціуму у сільській території зумовлюється тим, що її функціонування повинно поступально підпо­рядковуватися інтересам створення на кожній даній сільській тери­торії якомога кращих умов буття для проживаючих на ній. У приклад­ному відношенні це означає, що організовуючи розвиток сільської тери­торії, її соціум (сільська громада) одночасно формує на ній якість свого життя. Отже, інтереси і потреби кожної сільської території повинні роз­глядатися, формуватися і задовольнятися передусім як інтереси і потреби даної територіальної громади, формувати найбільш прийнятний для неї загалом і кожного її індивідуального суб'єкта найбільш прийнятних для них способів буття на ній.

Село (сільське поселення) - як історично сформований, у коленому конкретному випадку своєрідний соціально-виробничий, культурно-побутовий, а у ряді випадків також адміністративний осередок (центр), умовно кажучи — "столиця" кожної даної сільської території. Саме у ньому громада (соціум) цієї території організовує своє буття, свою життєдіяльність, властивий йому спосіб життя, оберігає надбання попере­дніх поколінь, примножує і збагачує їх, у доступних йому можливостях створює передумови для його збереження і подальшого розвитку. Згідно такому розумінню соціально-економічної, виробничо-господарської і культурно-побутової сутності села (сільського поселення) на кожній сіль-

І

ській території формується своєрідний соціальний тандем "селянство (сільські жителі) - село".

Він являє собою настільки нерозривну цілісність, що у ній закладено дух і можливості прояву щонайменше двох неперевершених за значенням багатств і цінностей України. З одного боку - збереження історичної пан 'яті про походження України і української нації. Бо і наша країна, і уособлювана нею українська нація постали з села, і кожне наступне в їх іс­торії є ніщо інше, як своєрідний відгомін і прояв усього того, що з певною умовністю можна розглядати як соціально-історичний генофонд нашої на­ції і країни. Крім того, тандем "селянство-село" ("село-селянство") є істо­рично зумовлюваним соціально-виробничим джерелом, з якого постало сільське господарство країни з його неповторною своєрідністю, масштаб­ністю і багатоаспектністю, потенційним багатством.

З іншого боку - збереження соціальних, виробничих, природних та інших надбань села і селянства та їх поступальне збагачення. Скла­дне за структурною побудовою село (сільське поселення) є збірною, суку­пно діючою системою, яка охоплює собою все, що має у ньому місце, діє і функціонує: житлові приміщення, присадибні будівлі і ділянки, соціальна і виробнича інфраструктура, природно чи штучно створені ландшафтні (ре­креаційні) ділянки, ставки, озера, джерела, частини річок і струмків, лісові насадження тощо. Згідно цьому єдино вірно виходити з того, що уміло ор­ганізованим управлінням розвитку сільської території можна вважати ли­ше таке, за якого всі її складові функціонують і розвиваються взаємоуз-годжено із якомога більшою соціально-економічною віддачею, забезпе­чують одержання очікуваного кінцевого результату.

Сільськогосподарські та інші угіддя поза межами сільських посе­лень з розташованими на них виробничими об'єктами: тваринницьки­ми приміщеннями, зрошувальними і осушувальними спорудами, приро­доохоронними та іншими лісонасадженнями тощо. Безвідносно до то­го, кому вони належать - окремому власникові чи знаходяться у колектив-

ному використанні, обробляються (використовуються) як приватна влас­ність чи на орендній основі, знаходяться в активному господарському обі­гу чи тимчасово не використовуються або використовуються не за призна­ченням - всі вони є складовими конкретної сільської території та входять у коло інтересів даної сільської громади. На неї покладається відповідаль­ність за їх ефективну експлуатацію, за догляд за ними, бережливе і еколо-гобезпечне використання, здійснення всього того, що покликане їх зберег­ти від шкідливих природних та інших впливів, нарощувати (підвищувати) їх віддачу.

Органи місцевого самоуправління та інші громадські організації

(структури), що діють на даній сільській території. Незалежно від сфери їх впливу, вони можуть діяти лише в межах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обов'язково враховуючи специфічні інте-їреси конкретних сільських громад. Жодна державна чи будь-яка інша структура не може діяти на даній сільській території без дозволу територіальної громади і тим більше вести діяльність на них "по-своєму", з порушенням визначених нормативних положень.