Сільська територія: сутність, структура, функції

Недостатня вивченість категорії сільська територія обмежує мож­ливості використання наявного у ній потенціалу. Проте і за цих обставин єдність здобутих у цьому відношенні світових напрацювань і перших від­повідних вітчизняних надбань підводять до кількох узагальнюючих висно­вків.

Можливе (з огляду на її назви) сприйняття сільської території як винятково територіального утворення (територіальної структури) з самого початку має розглядатися надміру спрощеним, оскільки обмежує її внут-рішньо-сутнісне розуміння і, як наслідок цього, ускладнює її системне ви­вчення та ефективне використання властивого кожній такій території по­тенціалу. У зв'язку з цим кожне окремо взяте сільське територіальне утво­рення має розглядатись з кількох позицій:

• власне територіальної (територіально-просторової) - як уо­соблення певною територією усього того, що на ній розташовано, функці­онує, використовується в інтересах громадян, які проживають і працюють на ній. Кожна сільська територія має своєрідні індивідуальні риси (ознаки) щодо природних можливостей, зайнятих у її виробничій і соціальній сфе-

рах, характеру виробництва на ній, розвитку виробничої і соціальної ін­фраструктури та ін.;

• територіально-адміністративної - у якій відображається на­лежність даної сільської території до конкретного офіційно визначеного адміністративного утворення: сільського поселення, сільської громади, ра­йону тощо;

• природної (природно-середовищної) - під якою розуміється ха­рактеристика усього того, чим дана сільська територія наділена природою: площі, структура і якість земельних угідь, лісове покриття, водні джерела,

рельєфні особливості, наявність корисних копалин, кліматичні умови то-; що. Сукупність цих та інших особливостей кожної окремо взятої сільської території формує її природну особливість, яка у свою чергу, крім усьогоі іншого, накладає відбиток на особливості і характер розвитку сільського господарства та ін;

• соціальної - з її відповідними складовими: чисельністю, віковою

та іншою структурою населення, демографічно-відтворювальним потенці­алом, станом розвитку людського капіталу, рівнем зайнятості проживаю­чих на ній у виробничій і соціальній сферах, наявністю чи, навпаки відсут­ністю безробіття, зарплатою зайнятих у різних сферах, розвитком соціаль­ної інфраструктури тощо;

• виробничої (виробничо-господарської): галузева (сільськогоспо­дарська і промислова) структура; структура вироблюваної продукції; від­дача ресурсного потенціалу; розвинутість виробничої інфраструктури; час­тка у виробництві продукції і ієрархічно вищої сільської території; розроб­лення і використання корисних копалин, розвиток підсобних промислів тощо;

• природоохоронної (екологозабезпечуючої) - з погляду форму­вання кожною сільською територією організації її функціонування і життє-

забезпечення на засадах збереження довкілля, недопущення природоруйні-вних, ерозійних процесів, знеліснення тощо.

Згідно цьому на сільських територіях формується сукупність (сис­тема) необхідних для її розвитку функцій, визначальними серед яких є со­ ціальна, економічна, виробнича (виробничо-господарська), організаційна (організаційно-управлінська), природозахисна функції. їх співвідносність і розвинутість у кожному конкретному випадку визначає функціонально-структурну своєрідність кожного даного сільськотериторіального утворен­ня або, по-іншому кажучи, його соціально-функціональний паритет.

Узагальнення викладеного вище підводить до висновку щодо ви­правданості розглядати сільську територію як складну багатофункці­ональну природну, соціально-економічну й виробничо-господарську си­стему з властивими їй кількісними, структурними, природними та іншими характеристиками і відповідним цьому її сутнісним наповнен­ням. Узгоджене, всебічно консолідоване поєднання багатофункціональної (поліформної) структури сільських територій з необхідністю забезпечення їх системного розвитку має розглядатися як одна з найважливіших основ (передумов) їх ефективного функціонування.

З огляду на концептуальне значення такого розуміння сутності і ці­льового значення саме такої організації управління сільськими територі­ями слід вважати, що першоумовою, першофактором їх успішного фу­нкціонування повинна бути реальна зацікавленість у цьому і достат­ньо висока відповідальність держави як такої, органів місцевої влади і безпосередньо кожної даної сільськотериторіальної громади.