І галузі економіки

Мета: сформувати уяву про особливості збалансованогозадоволення потреб людини в природних ресурсах залежно від регіону, галузі економіки, типу виробництва і підприємства; набути навичків вибору показників збалансованого розвитку певних регіонів і галузей економіки.

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Ефективність використання природних багатств істотно залежить від рівня розвитку продуктивних сил. І, навпаки, наявні природні умови й ресурси значно впливають на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи їх динаміку, впливаючи на розміщення їх у просторі і часі. Це спричинене тим, що природні умови та ресурси є водночас і предметами праці, і засобами виробництва. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов’язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшенням навантаження на НПС.

За рівнем природно-ресурсного потенціалу Україна є однією з найбагатших країн світу. На території країни мінерально-сировинні ресурси зосереджені в 7667 родовищах, в яких знайдено 94 види корисних копалин, з них 5860 знаходиться на державному балансовому обліку. Нині експлуатують 3222 родовища, 62 види корисних копалин. В Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше – за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Одне з перших місць наша країна має за запасами кам’яного вугілля, калійної і кам’яної солей. Проте наша держава має також низку проблем у сфері ресурсозбереження та забезпечення ресурсами. Фахівці визнають, що природно-ресурсний потенціал України досі використовують не раціонально.

Потреби людини. Людина – це суб’єкт суспільно-історичної діяльності, єдності фізичного та психодуховного, генетично обумовленого та прижиттєво сформованого начал, для підтримання яких необхідні певні джерела енергії та задоволення різноманітних потреб, за відсутності яких відбувається дискомфорт, погіршення стану здоров’я тощо. Під потребами людини розуміють потребу або нестачу в чому-небудь необхідному для підтримання життєдіяльності організму, людської особистості, соціальних груп (рис. 27). До потреб, що задовольняються природними ресурсами, належать біологічні, психологічні, трудові та економічні.

Рис. 27. Класифікація основних потреб людини (за М.Ф. Реймерсом, 1994)

Біологічні потреби – це потреби, що забезпечують виживання людини та збереження її здоров'я. Вони включають велику кількість різних факторів природного середовища: тепловий, радіаційний, магнітохвильовий комфорт; склад води й повітря, які не призводять до фізіологічних аномалій тощо. До фізіологічних потреб належать: збалансована за енергетичною цінністю та хімічним складом їжа, повітря, вода та ін.

Психологічні потреби – цеті, що зумовлюють душевний спокій людини з урахуванням факторів зовнішнього середовища (комфортність житла, стан погоди, звуки, світло, випромінювання тощо).

Етнічні потреби – цепотреби, пов’язані з мовною близькістю як ознакою спорідненості. Найпоширенішою в світі є індоєвропейська мовна спільність.

Трудові потреби людини забезпечують еколого-соціально-економічну адаптацію людини до умов природного й соціального середовищ з урахуванням її індивідуальних уподобань і сімейно-традиційних передумов. Природні умови та природні ресурси є одними з об'єктів і передумов прикладання праці.

Економічні потреби – це група потреб людини для матеріального забезпечення її існування їжею, одягом, житлом, предметами вжитку, знаряддями праці, джерелами рекреації, інформації тощо.

Соціальні потреби зумовлені суспільною природою людини: потреби в спілкуванні, обміні духовними здобутками, в праці, матеріальній підтримці.

Природно-ресурсний потенціал та показники збалансованого природно-ресурсного розвитку України. Для задоволення всебічних потреб людина використовує різноманітні природні ресурси, які характеризуються природно-ресурсним потенціалом. Природно-ресурсний потенціал – це система показників, що характеризує здатність природної системи без шкоди для себе продукувати корисні людям природні функції за певних соціально-економічних умов (рис. 28).

Рис. 28. Функції природи, які використовує людина як природні ресурси

(за М.Ф. Реймерсом, 1994)

Природно-ресурсний потенціал – це та частина Землі та Всесвіту, що входить до складу національного багатства країни, може використовуватись суспільством в різних цілях, не завдаючи шкоди навколишньому природному середовищу, раціональному використанню ресурсів без завдання шкоди людині, рослинному й тваринному світу. Орієнтовні показники збалансованого природно-ресурсного розвитку України та необхідні для цього заходи на цей час і на перспективу наведені в табл. 1. Природно-ресурсний потенціал є природно-ресурсною базою, яка може бути використана для задоволення матеріальних потреб суспільства з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу. Цей потенціал може довічно слугувати суспільству за умов раціонального його використання, забезпечення його збереження й природного відтворення.

Таблиця 1– Орієнтовні показники збалансованого природно-ресурсного розвитку України (на період 2020–2025 pp.)

№ п/п	Вид природного ресурсу	Рівень використання	Заходи щодо збалансованого розвитку
нинішній	оптимальний
	Сільськогосподарські землі (площа, млн га, в т. ч. орні)	43,5 32,9	36,5–37,5 26,7–27,2	Зміна виду використання; лісонасадження на еродованих землях; використання прогресивних технологій
	Водні ресурси (структура водокористування): • підземні води (млрд м3/рік); • поверхневі води (млрд м3/рік); • відсоток вод у системах питного господарського водопостачання, які відповідають вимо-гам Державного стандарту «Вода питна»	4,4   21,0   40–50%	7,0–8,0   12,0–15,0   90–100%	Зниження водоємності у промисловості, сільському господарстві і житловому секторі. Поліпшення екологічного стану поверхневих та підземних об'єктів; розвиток технологій водопідготовки та систем водопостачання
	Мінерально-сировинні ресурси	Витрати вод з 25–40 до 70 % і незворотні порушення стану надр у всіх гірничо-видобувних регіонах; погіршення стану ґрун-тів, водних ресурсів, скорочення біорізноманітності	Впровад-ження технологій з підвищеним рівнем використання сировини до 50–70 %; комплексне використання і переробка відходів; збереження стану надр та ландшафтів	Стабілізація і поступове скорочення видобутку основних видів мінерально-сировинних ресурсів (вугілля, залізних, титанових, марганцевих руд), зниження енергоємності гірничо-видобувних робіт

Продовження таблиці 1