Оцінка впливу автотранспорту на атмосферне повітря населеного пункту

Мета: ознайомитися з технічними і природними особливостями забруднення атмосферного повітря автотранспортом, залежностями якісно-кількісних характеристик вихлопних газів від різних чинників; на прикладі конкретних умов опрацювати методи розрахунку вмісту шкідливих речовин в атмосферному повітрі в результаті викидів автотранспорту.

Автотранспорт – одне з найпотужніших джерел забруднення НПС вихлопними газами, шумом та тепловими виділеннями. Гази, які виділяються внаслідок спалювання палива у двигунах внутрішнього згорання, містять понад 200 найменувань шкідливих речовин, у тому числі канцерогени (вуглеводні, бенз(а)пірен, сполуки свинцю, кадмію, міді, марганцю, цинку). Склад і вміст шкідливих речовин у вихлопних газах залежить від низки умов: типу двигуна, технічного стану авто, якості палива і дороги, режиму руху автотранспорту, рельєфу дороги тощо.

У двигунах внутрішнього згорання на спалювання 1 т бензину витрачається близько 15 т повітря або 2000 л кисню, що в 2,5 рази перевищує його добове споживання людиною. Відомо, що один вантажний автомобіль, який працює на бензині, під час спалювання 1 т палива, викидає в повітря до 0,6 т оксиду карбону (ІІ) – чадного газу, що спричиняє забруднення НПС у кількості 8–10 т/рік. Під час спалювання 1000 л палива карбюраторний двигун викидає: 200 кг оксиду карбону (ІІ), 25 кг вуглеводнів, 20 кг оксидів нітрогену, 1 кг оксидів сульфуру, 1 кг сажі (М. Є. Гецович, 2010).

Вихлопні гази накопичуються у нижніх шарах атмосфери, тобто в зоні дихання людини. Тому автомобільний транспорт відносять до категорії найнебезпечніших джерел забруднення повітря поблизу автомагістралей. Різні хімічні елементи, особливо метали, що накопичуються у ґрунтах, засвоюють рослини і через них по харчових ланцюгах переходять в організм тварин і людини. Частина з них розчиняється і виноситься ґрунтовими водами, потім потрапляє в ріки, водойми і вже через питну воду може потрапити у людський організм.

Фахівці давно активно розробляють методи зменшення обсягів викидів і шкідливості вихлопних газів, а також захисту НПС від транспорту. Наприклад, у США будують захисні смуги шириною 100 м з обох боків магістралі чи дороги, де дуже інтенсивний рух транспорту. За 10 років експлуатації такої дороги у її захисних смугах акумулюється до 3 кг/м² свинцю. У Голландії дозволено використовувати під посіви землю, яка знаходиться на відстані 150 м і далі від дороги, оскільки ближче у рослинах накопичується від 5 мг/кг до 200 мг/кг свинцю. В Україні теж захищають природне довкілля захисними лісовими насадження, які створюють уздовж автомагістралей. Проте, не скрізь вони мають належний стан або часто зовсім відсутні. У таких місцях суміжні агроугіддя, сади, і, відповідно, сільськогосподарська продукція, а також середовище життя населення інтенсивно забруднюються продуктами вихлопних газів та зазнає шумового навантаження.

Рівень шуму вимірюють у децибелах (дБа). Для людини межа дорівнює 90 дБа, якщо звук перевищує цю межу, то це може викликати у людини нервові розлади і постійний стрес. Останнім часом транспортний шум став дуже гострою проблемою для населення України. Так, близько 40% населення Києва проживає в умовах так званого шумового дискомфорту, половина з них зазнає шуму понад 70 дБа. Лише в останні роки, завдяки таким міжнародним проектам як «Євро–2012», в Україні дещо покращено стан лише автомагістралей міжнародного і національного значення, а також захист довкілля і населення від впливу автотранспорту шляхом створення захисних лісонасаджень і щитових споруд. Фахівцями встановлено, що 25% викидів залишається на самому дорожному полотні, а решта 75% осідають на прилеглій території. Найбільше накопичується важких металів, викинутих автотранспортом, на поверхні ґрунту і у верхньому (0–10 см) його шарі. Найбільше викидів накопичується на відстані 7–15 метрів від краю проїжджої частини, через 25 м концентрація знижується приблизно удвічі, а через 100 м наближається до норми (М.Є. Гецович, 2010).