Психологія

Метод як спосіб пізнання предмету психології. Класифікація методів психологічного дослідження (за Б.Г.Ананьєвим). Організаційні методи. Порівняльний метод. Лонгітюдний метод. Комплексний метод. Емпіричні методи, їх характеристика. Спостереження і самоспостереження. Методи бесіди. Анкетний метод та метод інтерв’ю. Експеримент у психології, його види і можливості. Психодіагностичні тести. Метод аналізу продуктів діяльності. Соціометрія. Методи обробки та інтерпретації даних психологічного дослідження. Впровадження обчислювальної техніки в психологічний експеримент. Етапи психологічного дослідження.

Психолого-педагогічна характеристика особистості школяра. Загальні відомості про школяра. Спрямованість особистості учня. Характеристика навчальної діяльності школяра. Особливості пізнавальної психічної діяльності учня. Характеристика спілкування і міжособистісної взаємодії школяра. Особливості емоційно-вольової сфери учня. Індивідуально-типологічні особливості особистості школяра.

Спілкування як багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується спільною діяльністю. Функції спілкування. Зміст, мета та засоби спілкування. Значення спілкування. Комунікативна сторона спілкування. Вербальна та невербальна комунікація. Засоби невербального спілкування (міжособистісний простір, візуальний контакт, експресія тощо). Інтерактивна сторона спілкування. Способи впливу на партнерів по спілкуванню (зараження, навіювання, переконування, наслідування). Перцептивна сторона спілкування. Механізми міжособистісного сприймання. Ідентифікація. Рефлексія. Стереотипізація. Стереотипи в педагогічній діяльності. Педагогічне спілкування та його специфіка. Стилі педагогічного спілкування. Позитивні (товариськість, контактність, ініціативність, діалогічність) та негативні (інфантилізм, егоцентризм) якості особистості, значущі у спілкуванні. Оволодіння навичками спілкування.

Конфлікт як біполярне явище (протистояння двох начал), що виявляє себе в активності двох сторін, спрямованої на подолання суперечності. Види конфліктів. Причини конфліктів. Конструктивний і неконструктивний міжособистісні конфлікти. Конфлікт у педагогічній діяльності. Види педагогічних конфліктів. Конфлікти діяльності. Конфлікти поведінки. Конфлікти відносин. Особливості педагогічних конфліктів. Конфліктна педагогічна ситуація. Інцидент. Конфліктна взаємодія Етапи керування конфліктом (прогнозування; попередження; припинення; врегулювання). Способи врегулювання конфліктів. Домінування. Капітуляція. Вихід. Переговори. Втручання іншої сторони. Роль педагогічної рефлексії у вирішенні конфліктних ситуацій. Аналіз вчителем конфліктної педагогічної ситуації. Профілактика конфліктів. Пропаганда досвіду вирішення конфліктів педагогами. Озброєння педагогів знаннями про закономірності розвитку конфліктів, причини виникнення, способи подолання і попередження.

Сприймання як психічний процес цілісного відображенні предметів і явищ навколишнього світу при безпосередньому їх впливі на органи чуття. Функції сприймання. Фізіологічні механізми сприймання. Рефлекторна основа сприймання. Значення сприймання. Види сприймання за змістом об’єктів. Види сприймання за модальністю. Зорове, слухове, дотикове, смакове, нюхове сприймання. Види сприймання за активністю Довільне і мимовільне сприймання. Види сприймання за формами існування матерії. Сприймання простору. Сприймання руху. Сприймання часу. Основні властивості сприйняття: предметність, цілісність, константність, осмисленість, узагальненість, вибірковість, аперцепція. Співвідношення фігури і фону. Ілюзії сприймання. Спостережливість. Індивідуальні типи сприймання: синтетичний, аналітичний, аналітико-синтетичний, емоційний. Розвиток сприймання у школярів.

Пам’ять як психічний процес запам’ятовування, збереження, відтворення і забування людиною власного досвіду. Теорії пам’яті. Психологічні теорії пам’яті (асоціативна, гештальтпсихологічна, біхевіористична, когнітивна, діяльнісна). Значення пам’яті. Види пам’яті за змістом матеріалу. Рухова, емоційна, образна, словесно-логічна пам'ять. Види пам’яті за характером мети діяльності. Мимовільна та довільна пам'ять. Види пам’яті за часом збереження матеріалу. Сенсорна(миттєва, іконічна), короткочасна, оперативна, тривала, генетична пам'ять. Запам’ятовування як процес пам’яті. Умови продуктивності довільного запам’ятовування. Способи запам'ятовування. Мнемотехніка. Відтворення як процес пам'яті. Збереження як процес пам’яті. Відтворення як процес пам’яті. Види відтворення: впізнавання, власне відтворення, пригадування, згадування (спогади).Зв'язок процесів відтворення та запам'ятовування з мисленням і волею. Забування як процес пам'яті. Фактори забування. Складові продуктивності пам’яті (обсяг запам’ятовування, швидкість і точність відтворення, тривалість збереження, готовність пам’яті). Індивідуальні особливості пам’яті. Типи пам’яті (образний, словесно-логічний, проміжний). Шляхи розвитку пам’яті.

Увага як спрямованість і зосередженість свідомості людини на певних об’єктах при одночасному відволіканні від інших. Функції уваги. Роль уваги в організації та регуляції діяльності. Фізіологічні механізми уваги. Види уваги за активністю. Мимовільна увага. Характеристика чинників, що зумовлюють мимовільну увагу. Довільна увага. Особливості, умови виникнення та підтримки довільної уваги. Післядовільна увага та умови її виникнення. Значення післядовільної уваги в педагогічній практиці. Види уваги за характером дії. Внутрішня та зовнішня увага. Види уваги за формою організації. Індивідуальна, групова та колективна увага. Властивості уваги: концентрація, інтенсивність, обсяг, розподіл, стійкість, переключення, коливання. Види розсіяності уваги. Умови виховання уваги в учнів.

Мислення як вища форма психічного відображення; узагальнене й опосередковане відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях. Зв'язок мислення з мовленням. Функції мислення. Види мислення за формою Наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне мислення. Види мислення за характером задач. Практичне та теоретичне мислення. Види мислення за ступенем новизни та оригінальності. Репродуктивне та творче мислення. Умови, що гальмують розвиток творчого мислення. Умови, що стимулюють розвиток творчого мислення. Мисленнєві операції: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, класифікація, систематизація. Індивідуальні особливості мислення. Якості розуму (самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість). Інтелект особистості.

Уява як процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Функції уяви. Зв'язок уяви з іншими пізнавальними процесами. Мислення та уява в проблемній ситуації. Роль уяви в поведінці та діяльності людини. Види уяви за участю волі. Мимовільна та довільна уява. Види уяви за характером діяльності. Репродуктивна та творча уява. Етапи творчої уяви. Види уяви за змістом. Художня, наукова та технічна уява. Процеси уяви (способи створення образів уяви): аглютинація, аналогія, гіперболізація, підкреслення (загострення), літота, типізація, схематизація. Індивідуальні особливості уяви. Виховання уяви. Фактори, що гальмують розвиток уяви (почуття ненависті, протест, поразка, сором, особистий неуспіх). Фактори, що забезпечують розвиток уяви (загальний розвиток, допитливість, творчі можливості, інтереси, переконання, життєві позиції, почуття).

Емоційна сфера особистості. Функції емоцій і почуттів. Функція оцінки смислу різноманітних життєвих явищ. Функція оцінки теперішнього. Функція організації діяльності. Функція закріплення досвіду. Функція передбачення майбутнього. Функція синтезування образу. Значення емоцій і почуттів. Класифікація емоцій за знаком. Форми переживання почуттів: емоційний тон, настрій, афект, стрес, пристрасть, фрустрація. Вищі почуття та їх особливості. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття. Властивості емоційних явищ (якість, динаміка перебігу, амбівалентність, полярність, активність, інтенсивність, глибина, тривалість). Індивідуальні емоційні прояви.

Воля як свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати внутрішні чи зовнішні перешкоди під час здійснення поставленої мети. Умови виникнення вольової регуляції поведінки (зовнішні та внутрішні перешкоди). Локус контролю. Функції волі. Значення волі. Вольові дії. Прості та складні вольові дії Структура простої вольової дії. Постановка мети. Виконання. Структура складної вольової дії. Потяг. Бажання. Воління. Боротьба мотивів. Прийняття рішення. Вольове зусилля. Виконання. Вольові якості. Класифікація вольових якостей. Базальні (первинні) вольові якості. Системні (вторинні) вольові якості. Сила волі. Безвілля. Параметри характеристики вольової активності особистості (сила волі стійкість волі; широта волі; моральна спрямованість). Умови виховання волі. Самовиховання волі.

Темперамент як індивідуальні особливості особистості, які проявляються в динаміці протікання психічних процесів, загальній рухливості та емоційній збудливості. Теорії темпераменту (гуморальна, соматична, нервова, психологічна). Властивості темпераменту: активність, реактивність, сенситивність, темп реакцій, пластичність, екстраверсія, емоційна збудливість, тривожність. Сангвінічний, холеричний, флегматичний, меланхолічний типи темпераменту. Позитивні і негативні сторони типів темпераменту. Врахування особливостей типів темпераменту учнів у навально-виховному процесі. Особливості співвідношення темпераменту людини та успішності її діяльності. Індивідуальний стиль діяльності.

Здібності як індивідуально-психологічні особливості, які є суб’єктивними умовами успішного виконання людиною діяльності. Ознаки здібностей. Зв'язок здібностей з інтересами та нахилами особистості. Задатки. Особливості задатків. Види здібностей. Літературно-лінгвістичні здібності. Математичні здібності Технічні здібності Структура педагогічних здібностей (за В.А.Крутецьким). Спеціальні педагогічні здібності вчителя історії (за Л.Н.Лавровою). Здібності, що виявляються при організації сприймання учнями історичного матеріалу. Здібності, які виявляються під час роботи вчителя над історичним матеріалом. Організаторські здібності. Здібності до мистецтв Зв'язок загальних і спеціальних здібностей. Талант і геніальність. Умови формування здібностей.

Вікова періодизація психічного розвитку. Групи періодизації (за Л.С.Виготським): за зовнішнім критерієм, за однією і за декількома ознаками дитячого розвитку. Основні принципи побудови періодизації (за Л.С.Виготським): принцип історизму («вивчати в розвитку»), принцип провідної діяльності. Стадії життєвого шляху особистості, за Е.Еріксоном. Періодизація психічного розвитку, за Д.Б.Ельконіним. Критерії періодизації психічного розвитку. Соціальна ситуація розвитку. Провідна діяльність. Провідні діяльності типу «дитина-суспільний дорослий» («людина-людина») та типу «дитина-суспільний предмет» («людина-річ»). Вікові новоутворення. Криза розвитку. Причини, сторони та особливості перебігу кризи.

Дошкільний вік. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці. Пізнання світу людських стосунків та їх імітація. Спілкування з дорослими та однолітками. Провідна діяльність у дошкільному віці. Сюжетно - рольова гра. Сюжет і зміст гри. Психологічна структура гри (за Д.Б.Ельконіним). Розвиток ігор дошкільника. Впливи гри на розвиток психіки дошкільника. Особистісні новоутворення в дошкільному віці.Супідрядність мотивів. Лінії розвитку самосвідомості (самооцінка, усвідомлення власних переживань, статева ідентифікація, усвідомлення себе в часі). Розширення кола емоцій і почуттів. Гуманістична та егоцентрична емпатія. Соціальні емоції. Вищі почуття. Диференціація перцептивних та емоційних процесів. Сформоване правильне мовлення. Розвинута мимовільна пам'ять, початок розвитку довільної пам’яті. Цілеспрямоване аналізуюче сприймання. Наочно-образне мислення, наприкінці періоду перехід до смислового(логічного) мислення. Творча уява. Психологічна готовність до навчання в школі. Особистісний, інтелектуальний, соціально-психологічний компоненти готовності дитини до навчання в школі.

Молодший шкільний вік. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Соціальний статус школяра (ситуація навчання). Особливості внутрішньої позиції молодшого школяра. Адаптація до школи. Труднощі учнів-першокласників. Провідна діяльність молодшого школяра. Мета навчальної діяльності. Структура навчальної діяльності. Мотивація учіння молодших школярів. Формування «вміння вчитися» як центральна задача початкової школи. Розвиток пізнавальних процесів молодшого школяра. Довільність. Інтелектуальна рефлексія. Словесно-логічне мислення (з опорою на наочність). Аналізуюче сприймання, поява синтезуючого сприймання (наприкінці періоду). Довільна смислова пам’ять. Довільна увага.Формування особистості в молодшому шкільному віці.

Підлітковий вік. Соціальна ситуація розвитку підлітка. Реакція емансипації від дорослих. Реакція групування з однолітками. Об’єктивні труднощі підліткового віку.Шляхи перебігу підліткової кризи. Типи неправильного сімейного виховання підлітків. Причини конфліктів дорослих і підлітків. Провідний вид діяльності підлітка. Інтимно-особистісне спілкування. Функції спілкування підлітка з однолітками. Вікова динаміка в утворенні підліткових груп. Соціальні і біологічні фактори у визначенні особистісних особливостей підлітка. Особистісні новоутворення підлітка.Почуття дорослості. Прояви почуття дорослості. «Я- концепція». Особистісна нестабільність. Етапи у формуванні ставлення підлітка до себе як до особистості.Розвиток самооцінки. Ідеали. Поведінкові реакції підлітка (пасивно-захисна, «опозиції», компенсації, гіперкомпенсації, імітації, захоплення, або хобі-реакції тощо). Розвиток пізнавальних процесів у підлітковому віці. Теоретичне рефлексивне мислення. Логічна пам'ять. Інтелектуалізація пам’яті й сприймання. Розвиток уваги. Розвиток сприймання. Розвиток уяви. Розвиток мовлення.

Ранній юнацький вік. Соціальна ситуація розвитку в ранній юності. Спрямованість у майбутнє: на вибір способу життя (моральне самовизначення), на вибір професії(професійне самовизначення), на вибір референтних груп і людей. Варіанти формування ідентичності. Життєвий план. Ціннісно-орієнтаційна активність старшокласника. Поведінкова, емоційна та моральна автономії старшокласника. Етапи професійного самовизначення. Відносини старшокласника з дорослими та однолітками. Юнацька дружба і кохання. Юнацька субкультура. Навчально-професійна діяльність старшокласника. Ранній юнацький вік як сенситивний для формування професійно орієнтованих знань, умінь та навичок. Розумовий розвиток у старшому шкільному віці. Розвиток уваги, пам’яті, мислення. Інтелектуальна зрілість. Диференціація здібностей. Розвиток творчих здібностей. Індивідуальний стиль розумової діяльності (стиль мислення).Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці. Потреби старшокласника. Специфіка світогляду в ранньому юнацтві. Становлення моральної самосвідомості. Моральна стійкість поведінки.

Намір як свідоме прагнення завершити дію у відповідності з наміченою програмою, спрямованою на досягнення бажаного результату. Професійні наміри. Значення професійних намірів. Суб’єктивні та об’єктивні фактори формування професійних намірів. Напрямки діяльності вчителя у формуванні професійних намірів учнів. Труднощі сучасних старшокласників у професійному самовизначенні. Сутність професійної орієнтації. Професійна орієнтація в школі. Загальна мета профорієнтації. Структура профорієнтації. Професійна просвіта. Професійна консультація. Мотиви вибору професії. Професійний відбір. Професійна адаптація. Помилки при виборі професії. Орієнтація учнів на здобуття після школи професії високої кваліфікації. Поділ професій на потрібні та непотрібні. Вибір професії під впливом товаришів («за компанію»). Перенос ставлення до людини - представника професії - на саму професію. Захоплення зовнішньою або частковою стороною професії. Ототожнення шкільного навчального предмета з професією. Застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва. Невміння учня розібратися у власних особистісних якостях, здібностях. Незнання й недооцінка учнем власних фізичних особливостей, вад. Вибір професії під впливом випадкових причин. Незнання основних дій, операцій та їх порядку при вирішенні, обдумуванні задач про вибір професії. Взаємодія психолога, вчителя та сім’ї старшокласника з питань професійного самовизначення.

Традиційне навчання як цілеспрямований процес формування знань, умінь і навичок через осмислення й запам’ятовування навчального матеріалу. Асоціативно-рефлекторна теорія учіння як основа традиційного навчання. Суть традиційного навчання. Відмінні особливості традиційного навчання. Суб’єкт-об’єктні відносини вчителя та учнів. Усвідомлене навчання. Орієнтація навчання на середнього учня. Недоліки і переваги традиційного навчання. Умови ефективності традиційного навчання. Програмоване навчання як кероване засвоєння програмованого навчального матеріалу за допомогою пристрою, що навчає.Асоціативна психологія та біхевіоризм як базові психологічні концепції програмованого навчання. Форми програмування: лінійна, розгалужена, мішана. Специфіка лінійної та розгалуженої програми. Використання комп’ютерів у навчанні. Недоліки і переваги програмованого навчання. Проблемне навчання. Гештальтпсихологія та психологія творчого мислення як базові психологічні концепції проблемного навчання. Проблемна ситуація та її компоненти. Етапи проблемного навчання. Типи проблемних ситуацій. Суперечлива роль проблемної ситуації в активізації розумової діяльності школярів. Недоліки і переваги проблемного навчання.

Педагогічна діяльність як система взаємодій вчителя з учнями в процесі передачі, розуміння і засвоєння знань про навколишній світ, інших людей і самого себе. Психологічний зміст педагогічної діяльності. Мотивація педагогічної діяльності. Структура педагогічної діяльності (за Н.В.Кузьміною). Гностичний, проектувальний, конструктивний, організаторський, комунікативний компоненти педагогічної діяльності. Рівні педагогічної діяльності (за Н.В.Кузьміною). Психологічні вимоги до особистості вчителя. Загальне визначення якостей особистості педагога (П.Ф.Каптерєв). Професійні педагогічні якості особистості (Л.М.Мітіна, Р.С.Нємов). Педагогічна спрямованість як інтегративна професійна якість учителя. Педагогічна спрямованість (за Л.М.Мітіною). Типи педагогічної спрямованості (за Є.І.Роговим): «організатор», «предметник», «комунікатор», «інтелігент». Професійні деформації особистості вчителя. Специфіка синдрому професійного вигорання у сучасних педагогів.

ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Зміст навчального матеріалу, що виноситься на державну атестацію відповідає діючим програмам з курсів «Основи педагогічної майстерності» і «Педагогічні технології: теорія та практика», які розроблені і апробовані кафедрою педагогічної майстерності та менеджменту протягом багатьох років і затверджені відповідним чином.

Логіка змісту базового навчального матеріалу, що підлягає діагностиці в процесі державної атестації, побудована на охопленні і взаємозв’язку трьох головних модулів курсу професійної майстерності майбутнього вчителя, до яких відносяться:

А) майстерність управління собою у педагогічній взаємодії;

Б) майстерність педагогічної взаємодії;

В) майстерність володіння сучасними педагогічними технологіями.

Поняття педагогічної майстерності як комплексу якостей особистості вчителя, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна майстерність як система. Критерії педагогічної майстерності. Діяльнісний характер педагогічної майстерності. Поняття і структура професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність як «мета-діяльність». Засоби педагогічної діяльності. Особистість педагога як головний інструмент праці вчителя. Комплекс професійних вимог до особистості вчителя майстра: педагогічна гуманістична спрямованість особистості, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка. Педагогічна задача як ланка педагогічної майстерності.

Педагогічна техніка в діяльності вчителя. Поняття педагогічної техніки вчителя. А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинський про значення педагогічної техніки, необхідність і можливості оволодіння нею. Педагогічна техніка як система прийомів організації поведінки вчителя, її компоненти. Взаємозв’язок зовнішньої і внутрішньої техніки вчителя. Внутрішня техніка вчителя як система прийомів управління психічним станом педагога, його робочим самопочуттям. Способи управління психічним станом учителя. Зовнішня техніка вчителя як здатність управляти мовленням, мімікою, пантомімікою, поставою. Естетична виразність зовнішнього вигляду вчителя. Невербальна культура вчителя.

Поняття про професійне мовлення вчителя. Роль мовлення вчителя у педагогічній взаємодії. Труднощі і помилки у мовленні вчителя, їх психолого-педагогічні наслідки. Різновиди усного мовлення вчителя у педагогічній взаємодії: діалог, монолог, полілог. Функціонально-стилістичні особливості усного мовлення у різних ситуаціях спілкування з учнями. Майстерність володіння мовленням – інструмент педагогічної взаємодії. Техніка мовлення вчителя. Культура і виразність педагогічного мовлення. Розповідь вчителя як модель педагогічної діяльності. Види розповіді. Показники майстерності розповіді вчителя: вміння управляти собою і увагою слухачів, вміння будувати інформаційно наповнений і педагогічно доцільний зміст виступу, володіння виразним мовленням.

Спілкування вчителя з учнями як складова частина педагогічної діяльності. Поняття педагогічного спілкування, його сторони: комунікативна, перцептивна, інтерактивна. Поліфункціональность педагогічного спілкування: обмін інформацією і співпереживанням, пізнання особистості і самоствердження, організація взаємодії. Характер педагогічного спілкування: функціонально-рольове й особистісно-орієнтоване, їх взаємозв’язок у педагогічній діяльності. Структура педагогічного спілкування: моделювання, початковий етап, управління спілкуванням, аналіз і моделювання нової системи взаємодії. Діалогічне педагогічне спілкування, його ознаки: особистісна рівність, відкритість і довіра партнерів; домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів; модальність висловлювання і персоніфікація; поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допомоги; двоплановість позиції педагога.

Індивідуальна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її роль у педагогічній діяльності. Структура спілкування у процесі бесіди, майстерність організації взаємодії на окремих її етапах. Характеристика вербальних і невербальних засобів взаємодії в бесіді. Зворотній зв’язок у спілкуванні: рефлексивне і не рефлексивне слухання. Вибір учителем позиції у бесіді: рівноправної, коли домінує ініціатор бесіди, коли ініціатор бесіди спонукає партнера взяти на себе ініціативу. Рольові позиції педагога у контакті: позиція «Дорослий», позиція «Батько», позиція «Дитина» і позиція неучасті. «Прибудови» і «добудови» у контакті педагога з дітьми, батьками й колегами, їх значення у налагодженні співпраці.

Поняття бар’єру у педагогічному спілкуванні як перешкоди, що заважає встановленню оптимального контакту у взаємодії. Види бар’єрів: фізичні, соціальні, гностичні або смислові, естетичні, емоційні. Шляхи і засоби подолання бар’єрів. Стилі спілкування вчителя зі школярами як вияв характерних особливостей педагогічної взаємодії. Ставлення педагога до вихованців і техніка керівництва як основа стилю спілкування вчителя: спілкування як спільна творчість, як дружнє ставлення, загравання, залякування, дистанція. Вплив стилю спілкування на характер взаємодії. Стилі педагогічного керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний. Моделі спілкування педагога за класифікацією В. А. Кан-Калика.

Педагогічний такт як міра педагогічно доцільного впливу вчителя на учнів, вміння встановлювати продуктивний стиль спілкування. Такт і культура спілкування вчителя. Умови опанування педагогічним тактом. Такт і тактика поведінки вчителя. Педагогічний контакт як досягнення взаєморозуміння, спільних поглядів і взаємодії у вирішенні педагогічних завдань. Ознаки психологічного контакту із співрозмовником: контакт очей; єдність оцінних суджень; наявність емоційного резонансу; згода з основними змістовими компонентами взаємодії; прийняття висловлювань та емоційного стану співрозмовника як значущих; взаємне особистісне прийняття, відкритість тощо. Види професійно-педагогічного контакту (емоційний і діловий) та умови забезпечення його в бесіді: прийняття партнера; розуміння його особистісних виявів і співвіднесення їх з обраною роллю; інтерес до навчальних, ділових, особистісних проблем партнера; створення почуття «ми».

Інтерактивний компонент педагогічної взаємодії. Навіювання і переконування – способи взаємодії в педагогічній діяльності. Умови ефективності переконування. Психологічний механізм і види навіювання, що використовуються в педагогічній діяльності. Поняття прийому педагогічної взаємодії. Сутність, умови використання та класифікація гальмівних і стимулюючих прийомів за Е. Ш. Натанзон. Способи забезпечення етичного захисту вчителя й учнів у конфлікті.

Педагогічна технологія як науково-практична галузь, що розробляє шляхи та способи навчання і виховання і як система принципів, алгоритмів, регуляторів організації навчально-виховного процесу. Рівні педагогічних технологій: загально педагогічні, предметні, локально-модульні. Класичні та альтернативні технології; інноваційні технології, технології авторських закладів освіти. Основні якості сучасних педагогічних технологій, критерії технологічності: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність. Класифікація педагогічних технологій. Структура педагогічної технології: концептуальна частина, змістовна частина, процесуальна частина. Педагогічна технологія і педагогічна майстерність.

Особистісно орієнтований підхід до навчання і виховання. Аспекти особистісно орієнтованої педагогічної технології: біологічний, психологічний, педагогічний та соціальний, їх сутність і взаємозв’язок. Принципи особистісно-орієнтованих технологій навчання: суб’єктності, діагностики, оптимальності, взаємозалежності, фасилітації, креативності, доповнення, варіативності, самоорганізації.