Ускладнення вакцинації та ревакцинації

Як правило, вони мають місцевий характер і бувають порівняно рідко - у 0,02% випадків.

Ускладнення:

- підшкірний холодний абсцес;

- виразка на місці введення вакцини (10 мм і більше в діаметрі);

- лімфаденіт реґіонарних лімфатичних вузлів (пахвових, шийних, над- і підключичних) при збільшенні вузла до 10 мм та більше у фазі інфільтрації, абсцедування і кальцинації;

- келоїдні рубці - сполучнотканинне пухлиноподібне утворення білувато-тілесного кольору дуже щільної консистенції 10 мм і більше в діаметрі (на місці загоєної вакцинальної реакції), що виступає над поверхнею шкіри;

- дуже рідко - остити та дисемінована БЦЖ-інфекція (при вродженому імунодефіциті).

При всіх ускладненнях призначається загальна протитуберкульозна терапія.

Вторинна профілактика (хіміопрофілактика)

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять для запобігання захворювання на туберкульоз наступним групам населення:

- особам, які мають контакт з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;

- дітям і підліткам з гіперергічною реакцією Манту або з наростанням туберкулінової чутливості;

- ВІЛ-інфікованим з віражем туберкулінових проб, з гіперергічними реакціями або наростанням туберкулінової чутливості.

Для хіміопрофілактики застосовують:

- ізоніазид в дозі 0,3-0,45 г щоденно протягом не менше 6 міс особам, які не хворіли на туберкульоз і знаходяться в контакті з хворим, який виділяє МБТ у вогнищах ТБ інфекції.

- двокомпонентний режим хіміотпрофілактики, тривалість якого скорочена в 2 рази: 3HE або 3HZ.