Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарського заняття

Під час підготовки до семінарського заняття, насамперед, доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами, що стосуються тематики семінарського заняття.

Підготовку до першого питання семінарського заняття доцільно розпочати з розгляду змісту дисциплінарної відповідальності, яка є одним із найзастосовуваніших різновидів державного примусу. Норми, що передбачають дану відповідальність, містяться в кількох галузях законодавства (наприклад, у трудовому, виправно-трудовому законодавствах). Водночас студентам необхідно вміти відмежувати дисциплінарну відповідальність від інших видів відповідальності на підставі таких основних ознак:

- можливості застосовування цього виду відповідальності тільки до членів певного організаційно оформленого колективу;

- наявності службового або іншого внутрішньоорганізаційного підпорядкування;

- специфічності санкцій, застосовуваних за вчинення дисци­плінарного правопорушення.

Важливе значення щодо засвоєння питання, яке розглядається, мають особливості дисциплінарної відповідальності, що обумовлено специфічністю її суб’єктів, а саме:

- приналежність особи до того чи іншого типу колективу, наприклад, військового тощо;

- приналежність особи до організації певного виду. Прикладом цього положення може бути особливим чином регульована відповідальність працівників залізничного транспорту, працівників прокуратури;

- характер функцій, виконуваних особою у конкретній організації. Саме характер функцій посадових осіб визначає специфіку дисциплінарної відповідальності;

- статева приналежність. Так, чинне законодавство виділяє дисциплінарну відповідальність жінок-військовослужбовців, заходи, що можуть бути до них застосовані;

- специфічність дисциплінарних стягнень, застосовуваних до певних суб’єктів відповідальності. Так, Закон України від 22.02.2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачає види стягнень, застосовуваних у навчальних закладах МВС (наприклад, позбавлення посвідки про звільнення).

Знання зазначених особливостей надасть студенту (курсанту) можливості дійти висновку, що система основних видів дисциплінарної відповідальності включає:

- дисциплінарну відповідальність на підприємствах, в установах, організаціях;

- дисциплінарну відповідальність військовослужбовців і службовців організацій, дисципліна яких прирівнюється до військової;

- дисциплінарну відповідальність осіб, які перебувають в установах зі спеціальним режимом або піддані іншим обмеженням прав.

Можна виділити й інші підстави, зокрема, ст. 15 КУпАП, яка регламентує відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на котрих поширюється дія дисциплінарних статутів, передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень зазначені особи несуть відповідальність згідно з дисциплінарними статутами, за винятком випадків, прямо зазначених у законі.

У свою чергу, за низкою підстав кожен із названих видів відповідальності повинен бути конкретизований і диференційований.

Це надасть можливості дійти висновку, про те, що під дисциплінарним правопорушенням слід розуміти про­типравне порушення правил дисципліни та інших обов’язків, по­кладених на особу в зв’язку з її роботою та іншою діяльністю на підприємствах, в установах і організаціях, а також із проходжен­ням військової та іншої державної служби.

Таким чином, головною підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплі­нарного проступку.

Важливо знати, що процесуальне регулювання ходу й результатів дисциплінарного провадження закріплено в низці нормативно-правових актів, що стосуються дисциплінарної відповідальності різних категорій осіб.

Тик, наприклад, у КЗпП України містяться положення, що регламентують права й обов’язки власника або уповноваженого ним органу, з одного боку, і працівника – з іншого, які стосуються трудової дисципліни, а також порядку застосування заходів дисциплінар-ного стягнення.

Трудовим законодавством передбачено можливість за порушення трудової дисципліни лише двох видів стягнень:

1) догана;

2) звільнення.

У законі також визначено терміни й порядок застосування дисциплі­нарного стягнення. Його застосовує власник або уповнова­жений ним орган безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше як через один місяць з дня виявлення.

При цьому час, на який працівника звільняють з роботи в зв’язку з тимчасовою непра­цездатністю, або перебування його у відпустці, до зазначеного тер­міну не зараховується.

Водночас у законі закріплюється право власника або уповноваженого ним органу замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу, а також право вимагати від порушника письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.

Що ж стосується прав працівника, то своє закріплення в ст. 150 КЗпП України одержало лише право оскаржити дисциплінарне стягнення.

Під час підготовки до другого питання семінарського заняття необхідно ретельно вивчити норми Закону України «Про державну службу». Насамперед, доцільно дослідити підстави притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Ними є:

1) невиконання або неналежне виконання службових обов’язків;

2) перевищення своїх повноважень;

3) порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби;

4) вчинення вчинку, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує орган, в якому він працює.

Відносно державного службовця може проводитися службове розслідування. Зокрема, воно проводиться у разі невиконання держслужбовцем службових обов’язків:

1) яке призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян;

2) недотримання законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією;

3) порушення ним норм поведінки;

4) а також на вимогу державного службовця зняти безпідставні, на його.думку, обвинувачення або підозри.

Порядок проведення такого розслідування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. № 950.

Суб’єктами ініціювання проведення службового розслідування можуть бути:

1) вищі посадові особи країни, перший віце-прем’єр-міністр;

2) керівник державного органу, який призначив на посаду службовця, стосовно котрого проводиться службове розслідування;

3) керівник органу, в якому службовець працює.

Необхідно ретельно вивчити повноваження зазначених суб’єктів щодо порядку ініціювання дисциплінарних розслідувань. Насамперед, слід мати на увазі, що для проведення службового розслідування за рішенням (наказом) керівника державного органу створюється спеціальна комісія у складі голови і членів комісії. Цим рішенням також установлюються мета й дати початку та завершення службового розслідування. При цьому термін розслідування не може перевищувати двох місяців. Члени комісії несуть персональну відповідальність за повноту, всебічність і об’єктивність висновків службового розслідування, за нерозголошення інформації, що стосується розслідування.

У ході службового розслідування державний службовець може бути відсторонений від виконання повноважень за посадою.

Особливого значення набуває питання щодо повноважень членів комісії. Так, вони мають право:

1) одержувати від державних службовців, інших працівників державного органу, в якому працює службовець, стосовно котрого проводиться службове розслідування, усні або письмові пояснення;

2) проводити консультації з фахівцями із питань службового розслідування;

3) ознайомлюватися та вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії і прилучати їх до матеріалів розслідування;

4) отримувати необхідні матеріали від інших юридичних і фізичних осіб на підставі запиту, зробленого керівником державного органу, який призначив розслідування.

Своє закріплення в Законі одержали й права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування. Так, вона вправі: 1) в будь-який момент брати участь у ньому; 2) пояснювати факти, робити заяви, представляти відповідні документи, за-являти клопотання та вимагати залучення нових документів, додаткового вивчення пояснень осіб причетних до цієї справи.

Слід також знати, що важливою гарантією об’єктивності службового розслідування є закріплення положення про те, що брати участь у проведенні розслідування не можуть посадові особи, стосовно котрих обставини свідчать про їх особисту зацікавленість у результатах розслідування.

У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатись вчені, працівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за узгодженням з їх керівниками.

Особливу увагу необхідно звернути на систему та структуру процесуальних документів, якими закріплюються результати дисциплінарного провадження.

Так, наприклад, основним процесуальним документом, який складається комісією за результатами службового розслідування є акт. В акті має бути відображено: факти і суть обвинувачень або підозр, що стали підставою проведення розслідування; посада, прізвище, ім’я та по-батькові, рік народження, освіта, термін служби в державному органі й перебування на посаді особи, стосовно котрої проводилося розслідування; висновки службового розслідування; обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність або знімають з держслужбовця безпідставні обвинувачення чи підозри; причини й умови, які сприяли порушенню. а також застосовані або запропоновані заходи для їх усунення.

Акт підписується членами комісії і подається на розгляд керівника, що призначив розслідування. При цьому члени комісії вправі викласти власні думки, які додаються до акта. Державний службовець, стосовно якого проводилося розслідування, повинен бути ознайомлений з актом.

Керівник державного органу, що призначив розслідування, розглядає акт в присутності членів комісії й особи, стосовно котрої проводилося розслідування та у 10-денний термін ухвалює рішення, з яким ознайомлюється державний службовець. За матеріалами службового розслідування державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно з законодавством.

За вчинені дисциплінарні проступки до державного службовця, у разі необхідності, застосовуються наступні заходи дисциплінарного впливу:

а) попередження про неповну службову відповідність;

б) затримка до одного року при­своєння чергового рангу або призначення на вищу посаду.

У разі встановлення фактів вчинення адміністративного проступку чи кримінального злочину державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно з нормами адміністративного чи кримінального законодавства.

Підготовку до третього питання плану семінарського заняття доцільно розпочати з характеристики дисциплінарного провадження. На підставі раніше отриманих студентом (курсантом) знань бажано висловити власний погляд на поняття дисциплінарного провадження.

На нашу думку, дисциплінарне провадження можна визначити як су­купність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини в зв’язку з правозастосовною діяльністю щодо розв’язання питання про дисциплінарну відповідальність за допущене правопорушення.

Наступним етапом є аналіз та закріплення знань щодо стадій, етапів та окремих процесуальних дій, які здійснюються під час службового розслідування. Адже, як і будь-яке адміністративно-процесуальне провадження, дисциплінарне провадження складається з ряду стадій. Ними є:

- порушення провадження й перевірка обставин справи;

- розгляд і розв’язання дисциплінарної справи;

- винесення рішення по справі;

- виконання рішення по справі;

- оскарження або опротестування винесеного рішення.

Стадія оскарження або опротестування рішення по справі має фа­культативний характер.

Студент (курсант) також повинен розглянути зміст та особливості дисциплінарного провадження, яке здійснюється за спрощеною процедурою. Так, дисциплінарне провадження може мати спрощений характер, процедурами якого передбачається, що після оперативного з’ясування обставин справи уповноважена на те особа відразу ж виносить рішення про накладення відповідного дисциплінарного стягнення.

Найчастіше такого характеру провадження набуває у ході розв’язання питання про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців. Розглядаючи це питання необхідно підготувати приклади, які б дали змогу ретельно засвоїти вивчений матеріал. Особливу увагу слід приділити вивченню норм, які регламентують порядок і терміни застосування дисциплінарних стягнень.

Четверте питання плану семінарського заняття присвячене з’ясуванню дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури, суддів та адвокатів.

Розгляд питання про дисциплінарну відповідальність працівників прокуратури доцільно розпочати з вивчення положень Дисциплінарного статуту прокуратури України. Зокрема, слід знати, що підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарних стягнень на працівників є:

1) невиконання або неналежне виконання службових обов’язків;

2) провина, яка ганьбить його як працівника прокуратури.

До працівників прокуратури можуть бути застосовані наступні види дисциплінарних стягнень:

1) догана; 2) зниження в класному чині; 3) зниження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Норми Дисциплінарного статуту прокуратури України визначають процедури дисциплінарного провадження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарних стягнень на працівників прокуратури. Так, згідно з Уставом, прокурор, котрий вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення, зобов’язаний особисто з’ясувати обставини дисциплінарного проступку й одержати письмове пояснення від особи, котра його вчинила. У разі потреби для з’ясування відповідних обставин може бути призначена службова перевірка, термін якої не може перевищувати двох місяців.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржений працівником у Генерального прокурора України в місячний термін із дня ознайомлення з ним. Генеральний прокурор ухвалює рішення щодо скарги в 10-денний термін, а у разі проведення перевірки – не пізніше як через один місяць з дня надходження скарги.

Питання дисциплінарної відповідальності суддів відображено в розділі 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, положеннями статті 83 визначено підстави дисциплінарної відповідальності судді, ретельне вивчення яких надасть змогу щодо подальшого розгляду зазначеного питання. Зокрема, суддю може бути притягнуто до відповідальності у порядку дисципліннарного провадження з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Слід пам'ятати, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (щодо суддів місцевих та апеляційних судів) та Вищою радою юстиції (щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України) у відповідності до вимог статей 86 – 89 Закону.

Виділяють такі стадії дисциплінарного провадження:

1) перевірка даних про дисциплінарну провину судді;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження;

4) виконання рішення по дисциплінарній справі.

Першочергово проводиться перевірки даних про дисциплінарну провину судді. Зокрема, у ході якої голова кваліфікаційної комісії, його заступник або один із членів комісії у місячний термін із дня находження відомостей про дисциплінарну провину судді перевіряють їх. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок, який має містити перелік установлених обставин, висновки й пропозиції тих, хто проводив перевірку, та їх підписи. Суддя, стосовно котрого проводиться перевірка, вправі ознайомитися з довідкою та матеріалами перевірки. При цьому він може давати додаткові пояснення, заявляти клопотання про додаткову перевірку окремих обставин.

Після цього всі матеріали перевірки передаються до Вищої кваліфікаційної комісії, яка вирішує питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відкриття дисциплінарної справи не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, за зверненням якої порушено справу. До рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке надсилається судді, додається висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, складений за результатами перевірки.

Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь у розгляді дисциплінарної справи і оголошується на засіданні.

Дисциплінарне провадження порушується в 10-денний термін із дня одержання даних про дисциплінарну провину, а разі проведення перевірки – в термін не більше як 10 днів із дня закінчення перевірки. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше як через шість місяців після виявлення провини. При цьому не враховується термін його тимчасової непрацездатності й перебування у відпустці.

Певний інтерес становлять положення законодавства, що регламентують порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Слід мати на увазі, що дисциплінарне провадження стосовно адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється при кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі дев’яти членів – п’ять адвокатів, два судді й по одному представнику від управління юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і відділення Союзу адвокатів України.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) призупинення дії посвідчення про право на проведення адвокатської діяльності на термін до одного року; 3) анулювання такого посвідчення. Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше як через один місяць з дня виявлення порушення.

Право порушення дисциплінарного провадження належить голові дисциплінарної палати. Справа про дисциплінарне правопорушення адвоката має бути розглянута в місячний термін. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене впродовж трьох місяців у Вищій кваліфікаційній комісії або в суді. Стягнення не може бути накладене пізніше як через шість місяців із дня вчинення провини.