Особливості визначення літературної епохи, літературної доби

Література певного регіону поділяється на певні відрізки часу. Великі відрізки – епохи, менші – доби. Кожній добі притаманний певний стиль.

Літературний період – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури (у зв’язку чи поза зв’язком з епохальними моментами історії краю). Котрі виразно виділяють його від попереднього чи наступного.

Можна поділяти історію певної літ-ри на певні періоди,які в залежності від довжини назив терміном доба або епоха.(більш адекватний термін стиль).

Найбільш адекватний поділ за певними стилістичними особливостями в худ формі та змісті.

Літер період або Літературна епоха (доба) (з літер-навчого словника) – фрагмент історико- літературного процесу,окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури, котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного.

Літ пер можна обмежити і хронологічними рамками. Як правидло, вони позначаються умовно, бо домінантні напрями 1-го періоду зароджуються у попередньому і продовжують своє існування у слабо виражені йформі в наступному, іноді відновлююьбся через кілька літ пер.

Періоди історії европ літ-ри:

· Античність

· Середньовіччя

· Відродження

· Просвітництво

· Романтизм

· Реалізм

· Модернізм

Постмодернізм

48. Різні концепції поняття «літературний стиль»

Стиль - у загальному, культурологічному розумінні – сукупність художніх особливостей літературного твору.

У ширшому розумінні стилем також називають систему художніх засобів і прийомів у творчості окремого письменника, групи письменників (течії або напряму), цілої літературної доби. Термін «стиль» походить від лат. слова “stilos”, що позначало загострену паличку для писання на вощаних дощечках. Згодом, завдяки метонімії, стилем іменують саме письмо, почерк, своєрідність складу, а пізніше – індивідуальні особливості творчості письменника загалом. Стиль – наскрізний принцип побудови художньої форми, який надає відчутну цілісність, єдиний тон і колорит всім її головним моментам. В Античності слово стиль означало склад мови, сукупність лексико-фразеологічних норм, які притаманні будь-якому виду риторичної словесності. У 17 ст. вчення про поетичний стиль оформляється в окрему філологічну дисципліну, а у 18 ст – термін «стиль» засвоюється філософською естетикою; Гетс та Гегель пов’язують поняття стиль з художнім втіленням, «опредмечуванням» істотних першопочатків.

у літературознавстві спостерігаємо певну багатозначність поняття: стиль певного художнього напряму чи течії, стилістика творчості певного письменника і стиль окремого періоду його творчості, стиль конкретного твору / його окремого елемента.