Взаємовідносини худ літ ті її реципієнта в історичній площині

Р- слухач-глядач-читач, Р спочатку був слухачем (Гомер співі свої вірші), в європ традиції став глядачем, і нарешті став читачем, в деякій мірі залишився слухачем, глядачем. Різний рівень Р. елітарної літератури – з гуман. освітою чи зацікавлені літературою.

Рецептивна естетика (лат. receptio — сприйняття) —.різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприйман­ня художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу P.e. полягає в тому, що художній твір — не замкнута іманентна структура, а вся його багаторів­нева структура зумовлена орієнтацією на реципієнта. У системі "автор—твір—читач" прихильники P.e. зміщують акценти: від естетики самовираження автора з її біографіч­ним методом та естетики структуралізму з її методом повіль­ного, замкнутого читання вони перейшли до вивчення читацьких реакцій, оцінок. В. Ізер висловив плідну ідею про те, що в тексті твору від самого початку закладено функції послання, у ньому міститься " імпліцитний читач ", а У. Еко обгрунтував положення про відкритий характер художнього твору. Увагу було привернуто до розбіжностей між/текстом і твором, До адекватності читацького сприймання та проблем інтерпретації тексту художнього твору, смислу художніх висловлювань. Такий естетико-функціональний підхід до вивчення художньої літератури давав можливість уникнути поверхового гносеологізму і вульгарного соціологізму, які довго панували у радянському літературознавстві.

Протягом усієї історії свого існування мистецтво супроводжувалось ідеями художньої міри у сприйнятті і розумінні його: виховання і катарсис (очищення) в аристотелівському тлумаченні впливу на людину античної трагедії; утвердження християнської ідеології у сприйнятті мистецтва в епоху середньовічних культових споруд, ікон, обрядових музичних творів; сприйняття мистецтва як засобу формування смаку; сприйняття як «естетичне бачення»; художньо-емоційний контакт; «сугестія».

Реципієнт дивиться очима художника. Митець відходить у бік, залишаючись поза власним творінням, зводячи його віч-на-віч з тим, кому належить сприймати і оцінювати, вживаючись в саме мистецтво – процес його другого народження.