Історизм поняття автор

Давня література: автор – умовний; створення образу автора = наратор; середні віки: авторство – ризик, Просвітництво: поява біографічного методу; поняття літературного раба.

Мішель Фуко, Барт – концепція смерті автора(повна інтертекстуальність)

Фуко «Що таке автор»

- Автор не «виражає себе» у письмі

- Автор помер і трактується Фуко як «що», а не як «хто»

- автор усмертнює власний текст, я якому зникає авторська індивідуальність і разом з нею щось таке, як «твір» і «письменство», відавторське письмо.

- «автор» є тільки певною функціональною засадою(автор-функція – своєрідний вимір дискурсу, в якому діють обмеження, вибір, винятки, тобто вільна циркуляція значень)

- Суспільство може обійтися без автора особи

- Авто – ідеологічна фігура, що може характеризувати стиль

- Ім’я автора виконує певну роль щодо наративного дискурсу, утверджуючи класифікаційну функцію. Таке імя припускає групування в цілісність певної кількості текстів, їх визначення та розрізнення методом протиставлення іншим текстам.

Барт «Смерть автора»

· В письмі руйнується будь-яке уявлення про голос,джерело. В письмі втрачається сам ототожніть, і в першу чергу тілесна тотожність того, хто пише.

· Якщо про будь-що розповідається заради розповіді – голос відривається від совог джерела, для автора наступає смерть і починається письмо.

· Сучасний текст створюється та читається таким чином, що автор усувається на всіх його рівнях

· Сучасний скриптор народжується одночасно з текстом, в нього немає ніякого буття до та поза письмом, віен не той суб’єкт, по відношеню до якого книга була в предикатом

· Будь-який текст завжди пишеться тут і зараз

· Рука скрип тора втрачає зв'язок з голосом, виконує лише суто начертальний жест

Коли тексту присвоюється автор – він наділяється кінцевим значенням, тобто замикається