Унормованість поетичної творчості Горацієм у Посланні до Пісонів

Велику цікавість в історично-літературному аспекті становить друга книга «Послань», яка складається з трьох листів: «До Августа», «До Флори», «Послання до Пізонів», відоме в літературі під назвою «Про мистецтво поезії».

Окреме місце займає знамените «Послання до Пісонів» («Epistola ad Pisones»), Послання відноситься до типу «нормативних» поетик, які містять «догматичні приписи» з позицій певного літературного напряму.

"Останні роки життя і творчості Горація зв'язані з його посланням до Пісонів, відомим під назвою «Поетичне мистецтво», де викладено спостереження й настанови, що їх передає автор молодому поколінню шанувальників поезії.

В центрі уваги поета - слово. Треба добре подумати, перш ніж послати його в світ, бо воно, як і пущена тятивою стріла, назад не вертається. Неповторність поетичного почерку Горація - саме в цьому справді блискучому поєднанні слів. Є в «Поетичному мистецтві» думка, на якій поет особливо наполягає:

Тільки в знанні - джерело й запорука справжнього вірша.

«Послання до Пізонів» («Про мистецтво поезії»), звернення до аристократичних родин, близьких до літератури, — не що інше, як своєрідна «Поетика», яка відображає погляди Г. на поезію, літературу, поета. Адресувався також молодим поетам пісонам, написано латиною, мала нормативний характер.

Це послання вплинуло на увесь розвиток європейської літератури. Зокрема, французький класицист Н. Буало у своїй «Поетиці», яка заклала основи «нової літератури», йде за Горацієм не лише в ідейному змісті, а й навіть у композиції.

У «Посланні до Пізонів» Горацій говорить про божественне значення поезії, про її здатність впливати на людей з допомогою посередника — поета, котрий наділений не тільки талантом, а й працелюбністю і майстерністю. Простота, стислість і зрозумілість змісту в поєднанні з виваженістю та продуманістю форми — суть успіху поетичного твору..

Класично витончено, з виразною простотою Горацій узагальнює у «Посланні до Пізонів» свої думки про завдання поета, мету поетичної творчості. Це не що інше, як приносити користь, наснажуючи, говорити водночас приємне і корисне для життя, таким чином, розважаючи, повчати.

Він помер у 8 р. до н. е., залишивши порівняно невелику кількість творів, які принесли йому безсмертну славу.