Поступ герменевтики у працях Гадемара

Філософська герменевтика Х.-Г. Гадамера успадкувала основні концепції хайдеггеровського розуміння мови.

Поняття герменевтичного кола, позбавлене Хайдеггером процедурного, технічного сенсу і стало моделлю існування мови і людини в мові, зберегло свій позитивний сенс, проте також виявилося обмеженим: замість тотальної традиції Гадамер використовує поняття забобонів як позитивної умови розуміння, при цьому він розглядує забобони як особливу, фіксовану форму «накидання» сенсу. Гадамер створює концепцію традиції, що виконує роль, аналогічну тій, що виконує концепція мови як системи в сучасній лінгвістиці. Насправді, подібно до мови, традиція забезпечує комунікацію, будучи одночасно і середовищем, і засобом. Сукупність забобонів окремої людини може бути зіставлена з володінням цією ж людиною певною мовною системою, а процес розуміння на основі забобонів аналогічний процесу декодування повідомлення за допомогою процедур, що дозволяють привести цю систему в дію.

Особливістю концепції герменевтики мови можна вважати співвідношення понять "мова" і "істина", опосредковані поняттями "традиція" і "забобони". При цьому істотним виявляється уявлення про мову перш за все як про середовище, в якому здійснюється розуміння, а не як про засіб передачі інформації. Таким чином, проблеми способу вираження майже не цікавлять Гадамера. Сам текст розглядається переважно як предмет рецепції, сприйняття, але не як щось продуковане. Фігура автора тексту для філософської герменевтики є лише вельми сумнівною конструкцією, що має надзвичайно обмежений методичний сенс. Фактично Гадамер розглядає автора лише як першого читача, першу ланку в ланцюзі традиції, причому ланку, не найближчу до суті справи, оскільки ця суть відкривається лише після того, як традиція виникла. Центральним описовим поняттям в цій концепції залишається поняття герменевтичного кола. Гадамер розглядає "ціле" в цій формулі як перед-розуміння,(рос. пред-рассудок) гіпотезу про сенс всього тексту, яка дозволяє інтерпретувати його частини і одночасно піддається в процесі інтерпретації перевірці. Проте до читання ні про яке перед-розуміння мова йти не може, воно з'являється лише після початку читання. Запропонована Гадамером інтерпретація відомих в класичній герменевтиці процедур: розуміння, тлумачення і вживання. Та все ж центральним моментом в процесі розуміння Гадамер вважає тлумачення ="переклад" тексту на мову наявний в того, хто розуміє у момент розуміння.