Поняття та організація оплати праці на підприємстві

Заробітна плата являє собою виражену в грошовій формі частину суспільного продукту, яка виплачується працівникам відповідно до кількості і якості витраченої ними праці.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а як елемент конкретного виробництва – статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції (робіт, послуг) на окремому підприємстві.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей, результатів праці і максимальним розміром не обмежується.

Функції заробітної плати:

– відтворювальна функція полягає в тому, що вона є джерелом відтворення робочої сили і засобом залучення людей до праці;

– регулююча функція проявляється в тому, що заробітна плата є мобілізуючим засобом розподілу і перерозподілу працездатних кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;

– стимулююча функція відіграє вирішальну роль при встановленні залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

– соціальна функція заробітної полягає в забезпеченні соціальної справедливості, соціальних пільг та гарантій, а також належної винагороди за виконувану працю (однакова оплата за однакову роботу).

В економічній теорії розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це абсолютна сума грошових коштів, одержувана працівником за свою працю відповідно до її кількості та якості.

Реальна заробітна плата – це та кількість матеріальних і культурних благ, яке може придбати працівник за номінальну заробітну плату.

Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги. Якщо ціни на товари зростають швидше ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, яка є законодавчо встановленим розміром заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються різного роду доплати та компенсації.

Слід зауважити, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Вона є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

– вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

– загального рівня середньої заробітної плати;

– продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Згідно статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

В статті 5 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі:

– законодавчих та інших нормативних актів;

– генеральної угоди на національному рівні;

– галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;

– колективних договорів;

– трудових договорів.

Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Організація оплати праці визначає взаємозв'язок мір праці і мір її оплати. Міри праці визначають за допомогою кількісних та якісних показників, а міри оплати – за допомогою прожиткового рівня.

Основною вимогою до організації оплати праці на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплат за рахунок результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Організацію оплати праці слід будувати з урахуванням таких принципів:

1) Здійснення оплати праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості та якості витраченої праці.

2) Надання самостійності підприємству у виборі форми і системи оплати праці, а також визначенні її розміру відповідно до чинного законодавства.

3) Дотримання співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності та престижності виконуваних робіт, а також умов праці.

4) Стимулювання підвищення організаційно-технічного рівня виробництва, зменшення собівартості і поліпшення якості продукції.

5) Регулювання системи оплати праці з тим, щоб забезпечити просте відтворення робочої сили на підприємстві.

6) Посилення соціального захисту працівників.

7) Ясність і простота способів нарахування заробітної плати.

При формуванні політики оплати праці на підприємстві важливим завданням є встановлення оптимального співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати. Слід зазначити, що темп зростання продуктивності праці повинен перевищувати темп росту середньої заробітної плати.

Організація оплати праці безпосередньо на підприємстві складається з наступних елементів:

1) нормування праці, яке дає можливість враховувати якість праці та індивідуальний внесок працівника в загальні результати діяльності підприємства;

2) встановлення тарифної системи, яка дозволяє порівнювати різноманітні конкретні види праці з урахуванням їх складності та умов виконання.

3) визначення форм і систем заробітної плати, які встановлюють зв'язок між величиною заробітку кількістю та якістю праці;

4) формування фонду оплати праці, який являє собою джерело коштів, призначених для виплати заробітної плати та виплат соціального характеру.