Безтарифні системи оплати праці

Безтарифні системи оплати праці ставлять заробіток працівника у повну залежність від результатів роботи підприємства у цілому. Даного роду системи не передбачають встановлення твердих окладів або тарифних ставок, а тому їх застосування можливе лише у випадках, коли кожен робітник зацікавлений у високих результатах діяльності підприємства.

Заробітна платня кожного працівника представляє собою долю у загальному фонді заробітної плати підприємства, який в свою чергу залежить від загального обсягу отриманої виручки. Відтак заздалегідь рівень заробітної платні для працівників є невідомим.

В загальному випадку заробітна платня окремо узятого працівника за умов використання безтарифної системи оплати праці може визначатися за наступною формулою:

,

де – загальний розмір фонду оплати праці;

– коефіцієнт і -го робітника, що може визначатися різними методами.

Існують наступні різновиди безтарифних систем оплати праці:

– система співвідношень («вилок») в рівнях оплати праці різної якості;

– бальна система;

– комісійна система;

– система «плаваючих окладів» тощо.

Система співвідношень («вилок») в рівнях оплати праці різної якості передбачає розподіл працівників по групах, для кожної з яких встановлюється відповідний діапазон коефіцієнтів в залежності від складності виконуваних робіт. Мінімальне або максимальне значення коефіцієнта відповідної групи для конкретного робітника буде залежати від фактично досягнутих результатів трудової діяльності, а розмір заробітної платні визначатиметься за наведеною вище формулою.

Бальна система передбачає залежність заробітної платні працівника від набраної протягом певного періоду кількості балів. При цьому враховується як виконання планових завдань, так і праця понад встановлені норми.

Комісійна система передбачає виплати робітникам, представлені у вигляді фіксованого відсотку від доходу підприємства. Таку систему доцільно застосовувати на підприємствах, що займаються торгівлею, наданням послуг або виконанням робіт, а також для робітників окремих підрозділів підприємства, що займаються реалізацією готової продукції.

Система «плаваючих окладів» враховує підсумки роботи підприємства за певний період з подальшим коригуванням діючої системи окладів у наступному періоді. При цьому розмір окладів підвищується або знижується за кожен відсоток зростання або зниження найважливіших техніко-економічних показників роботи підприємства.

Всі зазначені вище системи повинні бути жорстко регламентовані внутрішньою документацією підприємства та відповідати діючим нормам законодавства.

Зі всього розмаїття зарубіжного досвіду організації оплати праці можна умовно виділити американський, японський і західноєвропейський. Зрозуміло, не можна механічно переносити зарубіжний досвід в українську економіку. Проте в поєднанні з вітчизняним досвідом він корисний і допомагає активізувати пошук нових підходів і моделей організації і регулювання оплати праці в сучасних умовах.