Фактори та резерви підвищення продуктивності праці

Систематичне зростання продуктивності праці має пріоритетне значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства, галузі промисловості, всього господарського комплексу, для підвищення матеріального добробуту кожного працюючого.

Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції за одиницю робочого часу (людино-година, людино-день, людино-місяць, людино-рік) порівняно з минулим аналогічним періодом.

Резервами зростання продуктивності праці називають ще невикористані можливості економії праці за окремими факторами. Загалом всю сукупність факторів зростання продуктивності праці можна поділити на ти групи:

1) Матеріально-технічні залежать від удосконалення засобів праці:

– технічний рівень виробництва;

– зміна технічних характеристик обладнання;

– впровадження інновацій;

– підвищення якості продукції;

– перехід на нові види сировини та матеріалів;

– виготовлення нової продукції.

2) Соціально-економічні залежать від рівня удосконалення робочої сили:

– поліпшення умов праці;

– підвищення частки кваліфікованих працівників в загальній кількості промислово-виробничого персоналу підприємства;

– поліпшення використання робочого часу;

– підвищення норм обслуговування;

– скорочення барку.

3) Організаційні залежать від удосконалення поєднання засобів праці і робочої сили:

– удосконалення організації виробництва;

– удосконалення організації праці промислово-виробничого персоналу;

– удосконалення процесу управління виробництвом (структури керівного апарату).

У цілому на підприємстві планування продуктивності праці за техніко-економічними факторами здійснюється таким чином:

1) визначається економія трудових ресурсів від розробки і впровадження кожного конкретного і -го заходу щодо підвищення продуктивності праці;

2) визначається сумарна економія трудових ресурсів під впливом усіх техніко-економічних факторів і заходів;

3) визначається приріст продуктивності праці на підприємстві (в цеху, на ділянці), який досягається під впливом усіх факторів і заходів.

У ринкових умовах господарювання широке практичне використання отримала концепція граничної продуктивності, згідно з якою додаткове збільшення чисельності працівників призводить до уповільнення зростання граничного продукту. При цьому під граничним продуктом праці розуміється кількість додаткової продукції, яку отримає підприємство, наймаючи одного додаткового працівника. Помноживши граничний продукт на його ціну, отримаємо грошовий вираз граничного продукту, або граничний дохід (додатковий дохід) від прийому на роботу додаткового працівника.

Оскільки в ринкових умовах підприємства прагнуть до отримання прибутку, то вони можуть збільшувати кількість зайнятих лише до тих пір, поки граничний дохід перевищує граничні витрати на оплату праці додаткового працівника. В разі, коли граничний продукт праці більший граничних витрат на оплату праці, необхідно збільшувати кількість зайнятих. При цьому загальний прибуток підприємства із зростанням кількості зайнятих може зрости. Якщо граничний продукт менший від граничних витрат на оплату праці, то прибуток починає зменшуватися з останнім додатково прийнятим на роботу працівником. Отже, можна збільшувати прибуток, лише зменшуючи кількість зайнятих. У разі, коли граничний продукт і граничні витрати на оплату праці рівні, не треба нічого змінювати в галузі зайнятості, оскільки прибуток за цих умов максимальний.

Заняття №9-10