Void main(). {тіло головної функції;}

{тіло головної функції;}

Специфікатор типу void головної функції показує, що вона не вертає ніякого результату. Фігурні скобки означають початок і кінець блока обчислень, і можуть бути скільки потрібно вкладеними.

Коментарі. В процесі створення програми використовуються коментарі, текст яких завжди ігнорується компілятором, але дозволяє програмісту описувати призначення тої чи іншої частини програми. В мові С++ використовується два різновиду коментарів:

/* текст */ — багатострочний коментар, який не може бути вкладеним і

// текст — однострочний коментар до кінця строки.

Змінні та типи даних. Для того, щоб програма могла на протязі свого виконання зберігати визначенні дані, використовуються змінні та константи. Одним із базових понять властивостей програми є ідентифікатор – ім’я змінної, ім’я функції або метка. В програмі ідентифікатор може містити прописні та строчні латинські букви, цифри та символ підкреслення та обов’язково починатися з буква або символу підкреслення. Ідентифікатор не повинен співпадати з ключовими словами з урахуванням регистру. Ключові слова — це заразервовані мовою ідентифікатори, які мають спеціальне призначення.

Для використання змінної в програмі вона повинна бути оголошена. Створення ідентифікаторів і здійснюється при такому оголошенні.

Змінна — це об’єкт програми, що занімає в загальному випадку декілька комірок пам’яті, та призначений зберігати дані. При оголошенні змінної для неї резервується якась область пам’яти, розмір якої залежить від конкретного типу змінної. Будь-яка константа, змінна, значення чи функції вираження в С++ характеризуються своїм типом. Тип цих об'єктів визначає безліч припустимих значень, форму внутрішнього уявлення, а так само безліч припустимих операцій. Тому всі дані, що використовуються в програмі, до їхньої появи обов'язково повинні бути оголошені (описані).

Нижче приведено перелік базових типів змінних і їхній розмір в байтах.

Таблиця 1.1

Базові типи даних для ПК на базі платформи Intel

Тип	Розмір, байт	Значення
Bool		true (1) або false(0)
unsigned short int		від 0 до 65 535
short int		від –32 768 до 32 767
unsigned long int		від 0 до 4 294 967 295
long int		від –2 147 483 648 до 2 147 483 647
int (16 розрядів)		від –32 768 до 32 767
int(32 розряда)		від –2 147 483 648 до 2 147 483 647
unsigned int (16 розрядів)		від 0 до 65 535
unsigned int (32 розряда)		від 0 до 4 294 967 295
char		від 0 до 256
float		від 1.2е-38 до 3.4е38
double		від 2.2е-308 до 1.8е308
long double		від 3.4е-4932 до 3.4е 4932
void	2 або 4	-

Наприклад,

bool dd = true; — логічна змінна dd=1;

bool dd1 = 1; — логічна змінна dd1=true;

int a = 1, b = 0; — цілі змінні a = 1, b = 0;

сhar sim =’A’; — символічна змінна sim =’A’;

float Age = 18.5; — десяткова змінна Age = 18.5 з крапкою, що плаває;

void MyFunction(); — функція не вертає ніякого значення, тощо.

Константи відрізняються від змінних тим, що значення, що присвоєне константі первісно, не може бути змінено на протязі виконання всієї програми. Оголошеня констант виконується за наступною схемою:

сonst [тип] ідентифікатор = значення;

Наприклад:

const double Pi = 3.1415; // константа Pi принимает значение 3.1415;

const a=1; // по умолчанию тип int.

Введення – виведення даних. При введенні - виведенні потоку всі дані розглядаються як потік окремих байтів. Функції введення - виведення для потоку дозволяють обробляти дані різних розмірів і форматів: від одиночного символу до великих структур даних. Програміст може використовувати функції чи бібліотеки, розробляти власні і включати їх у бібліотеку. Для доступу до бібліотеки цих класів треба включити в програму відповідні файли заголовків, наприклад:

#include <iostream.h>.

За замовчуванням стандартні введення, виведення і виведення повідомлень про помилки відносяться до консолі користувача (клавіатура й екран). Це означає, що всякий раз, коли програма очікує введення зі стандартного потоку, дані повинні надходити з клавіатури, а якщо програма виводить, то на екран.

Найчастіше в С++ використовується потокове введення даних, операції якого включені до складу класів istream чи iostream. Воно може здійснюватися з визначеним у цих класах вхідним потоком cin чи вхідним потоком, що визначен користувачем. Для читання символів з цього потоку вказується операція витягу з потоку, що позначається за допомогою символів “ >> “. Це перевантажена операція, визначена для всіх простих типів і покажчика на char.

Формат запису оператора cin має вид:

cin [ >> values ];

Наприклад, для введення значень змінним х і у можна написати:

cin >> x >> y;

Виведення даних може бути неформатованим і форматованим. Найчастіше для виведення застосовується визначена операція <<, що записується разом з ім'ям вихідного потоку cout. Таким чином, запис:

cout << x;

означає вивести значення перемінної x (чи записати в потік). Цей оператор вибирає необхідну функцію перетворення даних у потік байтів.

Формат запису cout відрізняється від форми запису команд С ++:

cout << data [ << data << "\n"];

де data ¾ це змінні, константи чи вирази, "\n" – керуючий символ переведеннякаретки.

Для додаткового керування вихідними даними використовуються маніпулятори: setw(n) і setprecision(k). Маніпулятор setw(n) служить для вказівки довжини поля, що приділяється для виведення наступних даних (тут n - кількість позицій у рядку), s etprecision(k) призначений для вказівки кількості позицій у дробовій частині дійсних чисел. Для використання цих маніпуляторів треба підключати заголовний файл <iomanip.h>.

Для форматованого введення даних використовується функція scanf з заголовного файлу < stdio.h >.Функція scanf має змінне число параметрів, але як фактичні параметри вона використовує адреси змінних, а не їхні значення. При цьому перед відповідним параметром ставиться знак & — символ взяття адреси змінної. Наприклад, &x означає "адреса змінної x ", а не значення, що ця змінна має в даний момент. Рядок форматів функції scanf указує, які дані очікуються на вході. Якщо функція зустрічає у форматному рядку знак %, за яким випливає знак перетворення, то вона буде пропускати на вході символи доти, поки не зустріне який – небудь непорожній символ. Таким чином функція scanf змінює значення змінних у зухвалій програмі.

Форма запису цієї функції має вигляд:

scanf (" рядок форматних кодів ", список імен змінних );.

Для форматованого виведення даних використовується функція з того ж заголовного файлу < stdio.h >. Для звертання до функції використовуються параметри, які розташовують у круглі дужки. Найчастіше функція printf використовується для виведення значень змінних. Першим аргументом у звертанні до функції ставиться рядок форматів (полягає в подвійних лапках), а наступними, якщо вони є, виведені об'єкти.

Рядок форматів може включати звичайні символи, що копіюються при виведення і специфікації перетворення, що починаються зі знака %: за специфікаціями випливає символ перетворення. Кожна специфікація перетворення відповідає одному з аргументів, що випливають за форматним рядком, і між ними установлюється взаємно однозначна відповідність, наприклад:

printf ("Значення а, b, с рівні: %d %d %d \n", a, b, c);

Тут буква d у специфікації перетворення вказує, що значення аргументу повинне бути надруковане як десяткове ціле число.

При виведення використовуються ті ж специфікації, що і при введенні:

% с - для виведення окремого символу;

% s - для печатки символьного рядка;

% x - для виведення шістнадцятирічної букви;

% 0 - для виведення восьмірічних чисел;

% f - для виведення чисел із крапкою, що плаває.

Використання математичних функцій у мові С++ потребує підключення заголовного файлу #include <math.h>

Таблиця 1.2

Математичні функції заголовочного файлу <math. h>

Прототип функції	Ім'я	Зміст
double acos (double _x);	acos (x)	Арккосинус
double asin (double _x);	asin (x)	Арксинус
double atan (double _x);	atan (x)	Арктангенс
double atan2 (double _y, double _x);	atan2 (y, x)	Арктангенс від y/x
double ceil (double _x);	ceil (x)	Округлення в більшу сторону
double cos (double _x);	cos (x)	Косинус x, в радіанах
double cosh (double _x);	cosh (x)	Косинус, гіперболічний
double exp (double _x);	exp (x)	eх, e у ступені x
double fabs (double _x);	fabs (x)	Абсолютне значення |x| типу double
double floor (double _x);	floor (x)	Вертає найближче ціле, не більше x
double fmod (double _x, double_y);	fmod (x)	Залишок від ділення x на y
double log (double _x);	log (x)	Натуральний логарифм
double log10 (double _x);	log10 (x)	Десятковий логарифм
double pow (double _x, double_y);	pow (x, y)	xу, x у ступені y
double sin (double _x);	sin (x)	Синус x, в радіанах
double sinh (double _x);	sinh (x)	Синус, гіперболічний
double sqrt (double _x);	sqrt (x)	Корінь з x, x>0
double tan (double _x);	tan (x)	Тангенс x, x у радіанах
double tanh (double _x);	tanh (x)	Тангенс, гіперболічний
int abs (int _x);	abs (x)	Модуль x типу int
double atof (const char*_s);	atof (s)	Перетворює рядок символів у число з плаваючою комою
double hypot (double_x, double_y);	hypot (x, y)	Корінь із (x2+y2)
long labs (long _x);	labs (x)	Абсолютна величина типу long |x|
double pow10 (int _p)	pow10 (p)	Вертає 10р

Приклад 1.1 Обчислити значення площі круга за значенням радіуса, який вводиться з клавіатури.

#include <iostream.h>