Заняття № 1

Методичні рекомендації

Ця тема висвітлює ряд загальних питань, вивчення котрих необхідно для засвоєння змісту конкретних інститутів процесуального права: форми захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, конституційного права на судовий захист, поняття та значення цивільного процесуального права та встановленого ним порядку розгляду конкретних справ, завдань правосуддя з цивільних справ.

Вивчаюче перше питання, слід виходити з того, що чинне законодавство передбачає декілька форм захисту прав та законних інтересів громадян: судову, адміністративну та громадську. До органів, що здійснюють захист цивільних прав, належить і нотаріат.

Згідно із ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншим органам чи посадовим особам не допускається. Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. підкреслив «судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом порядку».

Держава залишає частину функцій по захисту прав у ведені адміністративних органів або передає їх іншим органам. Громадська форма захисту передбачає розгляд справ недержавними органами, які передбачені законом і діють в межах наданих їм повноважень.

Нотаріальна форма захисту передбачає наступне: нотаріат вчиняє виконавчі написи, протести векселів, морські протести, накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна пред’являє чеки до оплати і засвідчує не оплату чеків. Готуючись до цього питання варто поміркувати, чи наявні об’єктивні причини для досить великої кількості форм захисту цивільних прав.

Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права котрому властиві свій предмет і метод правового регулювання. При підго­туванні до другого питання, варто виходити із задач цивільного судочинства та його цілей. Суспільні відносини, що виникають при здійсненні правосуд­дя з цивільних справ виникають з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин цивільної юрисдикції. Саме ці правовідносини і є предметом цивільного процесуального права.

Метод цивільного процесуального права тісно зв'язаний з предметом та визначається ним. Метод завжди складає систему правових прийомів регулювання, що встановлюють правовий режим у сфері правосуддя по цивільних справах. Система зазначених прийомів характеризується специфікою правового положення суб'єк­тів цивільних процесуальних відношень, процесуальних юридичних фактів, способів формування змісту правовідносин, процесуальних санкцій і ци­вільно-процесуальної форми. Ці характерні риси методу слід ретельно проаналізувати.

При підготуванні до третього питання варто виходити з того, що будь-яка галузь права тісно та нерозривно зв’язана з іншими галузями права. Генетичний зв’язок цивільного процесуального права ґрунтується на засадах конституційного права, функціональний – на зобов’язанні суду при винесенні рішення застосовувати норми матеріального права які регулюють матеріально-правові відносини (цивільні, житлові, трудові, тощо). Цивільне процесуальне право, як самостійна галузь в системі галузей права України регулює певну групу громадських відносин. З цим необхідно визначитись.

Процесуальним галузям процесуального права притаманна стадійність, що обумовлено охоронюваним характером процесуальних правовідносин по відношенню до матеріально-правових. Стадії цивільного процесу характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об’єднаних найближчою метою та суб’єктним складом. В залежності від завдань, що стоять перед судами загальної юрисдикції та органами виконання цивілісти в своїй більшості виділяють вісім стадій. Перші три стадії (відкриття провадження по справі, підготовка справи до судового розгляду та судовий розгляд) охоплюють провадження не тільки у суді першої інстанції, а і провадження у вищестоящому суді. Державному виконанню судових рішень також властива стадійність – порушення провадження по виконанню, підготовка та примусове виконання. Ці положення треба враховувати при підготовці до п’ятого питання.

Питання для самоконтролю:

1. Які юрисдикційні органи мають право захищати порушені, невизнані чи оспорювані права громадян в Україні?

2. Яка форма захисту цивільних прав є приоритетною в Україні?

3. Які завдання вирішують судові органи при здійсненні судового судочинства?

4. Якими нормами регулюється цивільно-правове становище суду?

5. Якими нормами регулюється цивільно-правове становище осіб, що беруть участь у справі?

6. Якими нормами регулюється цивільно-правове становище осіб, що сприяють здійсненню цивільного правосуддя.

7. З яких правовідносин виникають справи, що розглядаються у порядку цивільного судочинства?

8. Які категорії справ розглядаються у порядку позовного провадження?

9. Які категорії справ розглядаються у порядку наказного провадження?

10. Які категорії справ розглядаються у порядку окремого провадження?