Призначення припусків на штамповані заготовки

1. Визначаються основні характеристики поковки: клас точності, група сталі, ступінь складності, конфігурація поверхні розняття штампа.

Клас точності – залежить від методу штампування:

Штампування	Клас точності
Прецизійне	Т1
Об’ємне (гаряче, холодне) калібрування	Т1, Т2
На гаряче штампувальному верстаті	Т2, Т3
На ГКМ, на гвинтовому та гідравлічному пресах	Т4, Т5
На КГШП:
Відкрите	Т4, Т5
закрите	Т2, Т3
Видавлюванням	Т3, Т4
На ППШМ	Т4, Т5

Групи сталі

М1 – вуглецю до 0,35%, легуючих елементів до 2%

М2 – вуглецю до 0,35-0,65%, легуючих елементів 2-5%

М3 – вуглецю понад 0,65%, легуючих елементів понад 5%

Ступінь складності – таблиця ДМ2.7 КД..

За конфігурацією поверхні розняття штампа

розрізняють поковки з плоскою (П), симетричною (Зс) чи несиметричною (Зн) зігнутою поверхнею розняття.

2. Залежно від класу точності, групи сталі та ступеню складності поковки за рисунком 2.2 Д М2.7 КД визначається вихідний індекс поковки.

3. Призначають основний припуск залежно від вихідного індексу, лінійних розмірів і шорсткості поверхні деталі за таблицею Д М2.7 КД. Призначають додатковий припуск для компенсації зміщення поверхні розняття штампа – таблиця Д М2.7 КД, зігнутості поковки – таблиця Д М2.7 КД відхилення міжосьової відстані – таблиця Д М2.7 КД. Загальний припуск – це сума основного і додаткових припусків.