Заповнення основного надпису (штампа)

Рис. 7.34

Під час заповнення основного надпису (штампа) користувачеві не потрібно турбуватися про розміщення тексту в комірках. Заповнюючи їх., система автоматично розташовує текст по центру комірки або вирівнює його по лівій границі, підбирає необхідну висоту і ширину символів для рівно­мірного заповнення комірок (рис. 7.34).

Можна заповнити тільки вільні комірки штампа. Комірки зі стандартним вмістом недоступні для введення і редагування. Якщо під час заповнення комірки необхідно розташувати текст на декількох сторінках, просто натисніть клавішу [Enter] - система сформує новий порожній рядок у межах поточної комірки і ви зможете продовжити набір тексту. Однак, якщо за ЄСКД ця комірка не може містити більше від однієї сторінки, вписати додатковий рядок не вдасться. Необхідний міжрядковий інтервал також встановлюється автома­тично. За потреби можна змінити будь-який параметр тексту (висоту, ширину і написання символів, інтервал, вирівнювання тексту в комірках тощо) за допомогою відповідних полів на панелі влас­тивостей. Перед початком роботи зі штампом його необхідно активізувати. Виконайте по­двійне натискання мишкою у будь-якій точці штампа чи викличте команду Вставка - Основная надпись (Вставка - Основний над­пис) (рис. 7.35).

Рис. 7.35

Про активність штампа свідчить поява в ньому границь комірок. У першій комірці штампа з'явиться нахилена риска - текстовий курсор. Перед заповненням штампа треба збільшити його на весь екран за допомогою команди Увеличить масштаб рамкой (Збіль­шити масштаб рамкою). Для заповнення будь-якої комірки необхідно натисканням миші зробити її поточною і ввести необхідний текст. Заповніть основний надпис за зразком, який поданий на рис. 7.34.

Після заповнення граф основного надпису (штампу) натисніть кнопку Создать (Створити) на панелі спеціального управління для його фіксації. Відобразіть документ на весь екран (рис. 7.31).

Завдання для виконання практичної роботи №7

Вивчити:

- способи формування розрізів на кресленні (п. 7.1);

- введення технологічних позначень та технічних вимог (п. 7.4).

Виконати:

• сформувати за допомогою завдання необхідний складний розріз деталі;

• оформити креслення згідно з ЄСКД.

План виконання практичої роботи

1. Створюємо новий документ креслення (п. 1.3).

2. Формуємо види деталі в кресленні (п. 6.4).

3. Реалізовуємо необхідний ступінчастий розріз деталі, вибравши положення січних площин самостійно (п. 7.2).

4. Наносимо розміри (п. 3.1, п. 7.4.1).

5. Проставляємо технологічні позначення (базової поверхні, шорсткості поверхонь, допуску форми) (п. 7.4.2.).

6. Вводимо технічні вимоги (п. 7.4.3).

7. Заповнюємо основний надпис (штамп) креслення (п. 1.6, п. 7.4.4).

8. Зберігаємо сформоване креслення на флешку або оптичний диск (п. 1.7).

9. Роздруковуємо креслення (п. 2.4) та формуємо звіт про виконання практичної роботи.

Контрольні запитання

1. Які позначення наносять на кресленні?

2. За якими критеріями оцінюють шорсткість поверхонь?

3. Які бувають розрізи?

4. Приведіть порядок заповнення технічних вимог.

Послідовність виконання практичної роботи

Вихідними даними для практичної роботи є зображення деталі на головному виді та виді зверху, які видають відповідно до варіанта завдання. Роботу виконують у такій послідовності:

1. Створити документ Чертёж (Креслення) (п. 1.4.1).

2. Вибрати формат креслення і його розміщення на робочому полі монітора (п. 1.4.3).

3. Задати масштаб зображення (п. 1.4.3).

4. Задати положення локальної СК, які пов'язані з окремими зображеннями деталі. Рекомендується розпочинати виконання завдання з виду зверху (п. 6.1). Побудувати вид зверху (п. 6.4).

5. Побудувати допоміжні лінії, які відображають проекційний зв'язок між видом зверху і головним видом (п. 6.4).

6. Виконати зображення головного виду, використовуючи допоміжні лінії, які відображають проекційний взаємозв'язок (п. 6.4).

7. Замінити вид спереду на ступінчастий розріз (рис.7.36).

8. Виконати надписи на кресленні (п. 7.2).

9. Нанести розміри на кресленні(п. 3.1, п. 7.4.1).

Рис. 7.36.

10. Проставлення технологічних позначень (п. 7.4.2):

на панелі спеціального управління (рис. 7.23, а). Результати

1) формуємо і заповнюємо комірки таблиці допуску форми. Для цього необхідно натиснути на кнопку Таблиця (Таблиця) на панелі властивостей і на екрані з’явиться діалогове вікно Обозначение допуска (Позначення допуску). Натискаючи кнопку розкриття списку в групі Знак, вибираємо значок допуску паралельності (рис. 7.22, а). Після цього натискаємо кнопку розкриття списку в групі Числовое обозначение (Числове позначення) і вибираємо із списку величину 0.1 (рис. 7.22, б). натиснувши кнопку розкриття списку в групі База 1, виберемо із списку літеру А для позначення базової поверхні (рис. 7.22, в). натиснемо кнопку ОК. На кресленні з’явиться фантом таблиці допуску з трьох комірок, а в полі Текст (Текст) на панелі властивостей відображатиметься вміст цих комірок (рис. 7.22, г). Тепер потрібно створити лінії виноски з рамки до поверхні, де простав­лено технологічну базу, та до поверхні, на яку встановлено допуск співвісності, за допомогою команд Ответвление с треуголь-ником та Ответвление со стрелкой

команд подано на рис. 7.23, б.

2) для виставлення значків шорсткості поверхонь необхідно натиснути кнопку (Шорсткість) на інструментальній панелі Обозначения (Позначення) (рис. 7.18). У відповідь на запит системи Укажите поверхность для простановки шероховатости (Вкажіть поверхню для проставляння шорсткості) натисніть курсором миші у будь-якій точці на посадочній поверхні (рис. 7.20, а). Для введення значення шорсткості натисніть курсором миші в полі Текст на панелі власти­востей і на екран буде викликано діалогове вікно Введите текст (Введіть текст) (рис. 7.20, б). Виконавши подвійне натискання курсором мишки в текстовому полі 1, можете ввести шорсткість поверхні з параметрами Ra і Rz. Результат виконання команди з введенням параметра:

Ra 1,6 – для отворів невеликих діаметрів, Ra 6,3 – для великих діаметрів.

Для того щоб проставити значення невказаної шорсткості, необхідно виконати команду Вставка - Неуказанная шероховатость - Ввод (рис. 7.25). Вводимо текст Rа 12.5. Натискаємо ОК.

11. Вводимо технічні вимоги (п.7.4.3).

Для вве­дення технічних вимог потрібно:

• виконати команду Вставка - Технические требования — Ввод (Вставка - Технічні вимоги - Введення) (рис. 7.28);

• система перейде в режим текстового редактора і вам потрібно просто ввести потрібний текст. Введіть технічні вимоги, як подано нижче:

HRC

2. Невказані граничні відхилення розмірів: отворів – по Н14, валів – по h14, інших ± ІТ14/2

3. * Розміри для довідок.

Номери стрічок вручну проставляти не потрібно.

• після введення тексту необхідно пронумерувати абзаци. Для цього виділяються всі введені рядки за допомогою команди Редактор – Выделить все (Редактор - Виділити все) або командою з клавіатури [CtrI]+[A];

• натисніть на кнопку Установить нумерацію (Встановити номерацію) на інструментальній панелі Форматирование (Форматування);

• після введення і нумерації рядків технічних вимог перенесіть їх на креслення натиском на кнопці Сохранить (Зберегти) на панелі Стандартная (Стандартна);

• закрийте вікно технічних вимог за допомогою команди Файл - За­крыть - Технические требования (Файл - Закрити - Технічні вимоги) (рис. 7.30).

12.Заповнити основний надпис. Приклад креслення деталі подано на рис. 7.37.

Варіанти графічного завдання до практичної роботи 7

1. Перекреслити два вигляди деталі, взявши габаритні розміри такі:

висота – 30 мм,

довжина – 120 мм,

ширина – 80 мм,

а складові елементи деталі накреслити пропорційним збільшенням графічної умови.

3. Виконати складний ступінчастий розріз, вибравши положення січних площин самостійно.

4. Нанести розміри, проставити технологічні позначення, оформити технічні вимоги.