Джерела банківського права

Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах офіційних письмових документах компетентного органу держави, у яких встановлюються норми права.

Джерела банківського права – це система його зовнішніх форм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення та функціонування банківської системи, здійснення банківських операцій, а також організації та здійснення банківського регулювання і нагляду центральним банком, органами державної влади, банківськими установами та об’єднаннями, в межах їхньої компетенції.

До джерел банківського права належать: Конституція України, загальні закони; спеціальні закони; нормативні акти НБУ; локальні акти кредитно-фінансових установ; міжнародні правові акти, звичаї, укази Президента України й постанови Верховної Ради України,

У системі банківського законодавства особлива роль відводиться фундаментальним законам, які мають вищу юридичну силу й охоплюють найважливіші питання, що виникають у банківській сфері.

Серед чинних виділяють такі важливі Закони України: "Про банки і банківську діяльність від 7 грудня 2000 р., який визначає правові основи існування банків, порядок створення й основні принципи їх діяльності, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та їх захист; та Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р, який визначає правовий статус Національного банку України.

Серед джерел банківського права важливий блок становлять підзаконні нормативні акти, які можна розподілити на дві групи.

1.Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

2. Нормативні акти міністерств, державних комітетів, що стосуються сфери банківської діяльності, а також нормативні акти НБУ. Ці акти приймаються в межах компетенції того органу, що його видає, у формі постанов, положень, наказів, інструкцій, правил. До цієї групи належать також нормативні акти, прийняті асоціаціями та господарюючими суб'єктами (наприклад, рішення Асоціації комерційних банків та локальні акти — статути комерційних банків, установчі договори, положення про філії, представництва).

Розвиток міжнародного співробітництва в банківській сфері, інтернаціоналізація банківського бізнесу зумовлюють важливу роль у правовому регулюванні таких специфічних джерел банківського права, як міжнародні звичаї та міжнародні договори.