Техніка тимчасової зупинки капілярної кровотечі при пошкодженні щелепно-лицевої ділянки

Матеріальне забезпечення: бинт марлевий середній, двоголовий бинт, стерильна ватно-марлева подушечка мала (розмір 32x17,5 см) або середня (розмір 56x29 см), марлеві серветки хірургічні, побутові ножиці. Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі або лежить на операційному столі або кушетці. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Лікар тримає голівку бинта у правій руці, а хвіст бинта - у лівій руці. Бинтування здійснюють за напрямком годинникової стрілки. Починають бинтування та накладають зав'язку у найменш пошкодженої ділянки. Методика проведення:

1. Лікар накладає на поверхневу рану обличчя стерильну ватно-марлеву подушечку, складену у двічі.
2. Далі лікар накладає давлючу пов'язку: двоголовим бинтом у обох руках накладає допоміжні кругові тури (через склепіння черепу або через бокові ділянці обличчя), далі у ділянці пошкодження лікар здійснює перехрест головок бинта, для чого праву головку бинта бере у ліву руку, а ліву головку бинта - у праву руку.
3. Далі лікар веде тур бинта перпендикулярно останньому, здійснюючи натиск на пошкоджену ділянку.
4. У скроневій ділянці або ділянці, протилежній місцю пошкодження, лікар здійснює зустрічає голівки бинта, а над місцем пошкодження - їх перехрест.
5. Далі тури бинта повторюються, поступово закриваючи рану під тиском.
6. Останній тур бинта лікар закріплює зав'язками або великою булавкою.
7. При невеликих поверхневих ранах лікар може накласти давлючу пов'язку таким чином: відрізок середнього бинта довжиною до 1 м складає пополам та розрізає ножицями повздовж, не доходячи до середини 2-3 см. розкриває відрізок бинта, при цьому створюється нерозрізана середня частина та дві пари зав'язок. У нерозрізану частину бинта лікар укладає, марлеві серветки або фрагмент ватно-марлевої подушечки, над якими зав'язує пари зав'язок. Створюється давлюча подушечка з двома парами зав'язок. Цією подушечкою лікар закриває стерильну серветку на рані, що кровить, а зав'язками під натягом укріплює всю пов'язку, використовуючи ретенційні пункти голови пацієнта (лобні, тім'яні, потиличні бугри, вушні раковини).