Техніка виготовлення та накладання шини з опірною площиною

Матеріальне забезпечення: круглий алюмінієвий дріт для шинування діаметром 0,8 мм та довжиною до 25-35 см, відрізки бронзово-алюмінієвого лігатурного дроту довжиною по 10-12 см, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, ножиці по металу, крампонні щипці, хірургічний або зуболікарський пінцет, гачок Фарабефа. Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі таким чином, щоб його нижня щелепа знаходилась на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря Голова хворого запрокинута та фіксується за допомогою підголівника. Пацієнт може лежати на операційному столі. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації на моделі верхньої щелепи лікар тримає її у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляції. Методика проведення:

1. Лікар крампонними щипцями вигинає кінець відрізка дроту для шинування у вигляді петлі, яка повністю охоплює шийку дистального зубу у зубному ряді пошкодженої верхньої щелепи.

2. Поза порожниною рота пацієнта лікар вигинає шину за допомогою крампонних щипців по формі зубного ряду верхньої щелепи, постійно перевіряючи приміркою в порожнині рота. Лікар вигинає шину таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу нижче екватора коронки.

3. Після вигинання шини за формою зубного ряду лікар вигинає дріт таким чином, щоб він охопив шийку дистального зубу з симетричного боку зубного ряду та вигинає за допомогою крампонних щипців 3-4 великих петлі, що повинні бути розташовані к ділянці твердого піднебіння, не торкаючись його слизової оболонки на декілька міліметрів. Ці петлі створюють опірну площину, яка утримує за допомогою малої марлевої серветки, насиченої йодоформною сумішшю, клапті слизової оболонки, що утворились при перелом, верхніх щелеп та кісток піднебіння. Кінець дроту останньої петлі повинен бути співставлений з петлею, що охоплює дистальний зуб зубного ряду, з якого починалось вигинання шини.

4. За допомогою голкотримача лікар охоплює відрізками лігатурного дроту шийки опірних зубів, розподіляє кінці лігатур та накладає виготовлену та припасовану шину, під піднебінні петлі якої укладає йодоформну марлю.

5. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірних зубів та закручує лігатури під натягом за напрямком годинникової стрілки за допомогою голкотримача.

6. Ножицями по металу лікар акуратно зрізає у порожнини рота пацієнта кінці скручених лігатур, залишаючи відрізки 0,3-0,5 см довжиною, які підгинає за напрямком скручування лігатур у міжзубні проміжки.

7. Після співставлення зубних рядів у стані центральної оклюзії пацієнту накладають давлючу пращоподібну пов'язку або стандартну пращу Ентіна.