Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
При «червоній» гіпертермії:
1. При відсутності показів до призначення жарознижуючих препаратів, слід організувати адекватний догляд за хворим (дитину необхідно роздягнути, тіло обтирають прохолодною водою (t° - 24,0 ° -28,0 °С) або обдувають вентилятором –існує такий метод, однак не часто застосовують, забезпечують доступ прохолодного повітря. Застосування фізичних методів охолодження - прикладання міхурів (із льодом чи холодною водою до магістральних судин; компреси або обтирання тіла водно-оцтовою сумішю; застосування краніоцеребральної гіпотермії. Часте, дрібне пиття теплим чаєм, відваром з малини, калини, липи, шипшини, засобами для оральної регідратації. Зниження температури супроводжується посиленим потовиділенням, а тому слід обов'язково змінити мокру натільну білизну дитини, щоб запобігти переохолодженню. В разі, коли фізичні методи охолодження є неефективними і температура продовжує рости вище допустимої - переходять до застосування жарознижуючих препаратів.
2. Медикаментозна терапія:
· парацетамол (ацетаминофен, панадол, калпол, тайлинол, тефералган та інші) в разовому дозуванні 10-15 мг/кг внутрішньо чи в свічках ректально 15-20 мг/кг.
· ібупрофен в разовому дозуванні 5-10 мг/кг (для дітей старше 1 року).
· якщо протягом 35-40 хвилин температура не знижається, вводимо антипіретичну суміш:
1. 50% розчин анальгіну дітям до року – в дозі 0,01 мл/кг, старше 1 року -0,1 мл/рік, але не більше 1,0 мл.
2. 2,5% розчин піпольфена (дипразина) дітям до року– в дозі 0,01 мл/кг, дітям старше 1 року -0,1-0,15 мл/рік життя.
При відсутності ефекту через 30-60 хвилин можна повторити введення суміші.
При «білій» гіпертермії:
Одночасно з жарознижуючими препаратами (див. вище), вводять судинорозширюючі внутрішньо чи внутрішньом’язево:
· папаверин чи но-шпа в дозі 1 мл/кг внутрішньо;
· 2% розчин папаверину дітям до року – 0,1-0,2 мл, старше 1 року 0,1-0,2 мл/рік життя або 1% розчин дібазолу в дозі 0,1 мл/рік життя;
· можна також використовувати 0,25% розчин дроперідола в дозі 0,1-0,2 мл/кг (0,05-0,25 мг/кг) внутрішньом’язево.
При гіпертермічному синдромі температура тіла контролюється кожні 30-60 хвилин. Після зниження температури до 37,5°С лікувальні заходи припиняються, оскільки в подальшому температура може знижуватись самостійно. Діти з гіпертермічним синдромом, а також з лихоманкою, що не купірується мають бути госпіталізовані до стаціонару.
Слід відмітити метаболічну лихоманку, яка виникає на тлі гострого токсикозу, коли за умов надлишку тепла в організмі порушується обмін нікотинамідних коферментів тканинного дихання. Токсичні зміни обміну супроводжуються порушенням мікроциркуляції, потовиділення та вазомоторними реакціями, в силу чого тепловіддача знижується. Клінічно стан дитини за таких умов тяжкий: прояви нейротоксикозу, судоми, кардіопатія, зсув кислотно-лужної рівноваги до ацидозу. Жарознижуючі та нейровегетативна блокада не ефективні.
Терапія метаболічної лихоманки потребує налагодження внутрішньовенної інфузії 10 % розчину глюкози (50-100 мл) з кокарбоксилазою та обов'язковим введенням 1% розчину нікотинової кислоти. Разові дози якої становлять для дітей у віці: 1-6 міс. - 5 мг, 12 міс. - 8 мг, 1-2 p. - 10 мг, 3-4 р. 15 мг, 5-6 р. - 25 мг, старші 6 років - 50 мг. Застосування нікотинової кислоти забезпечує зниження температури тіла через 15-20 хвилин після введення.
Регуляторна (нейрогенна) лихоманка спостерігається у дітей з черепно-мозковою травмою, крововиливом, менінгітом, енцефалітом, опіками. Клінічно важкість стану обумовлена гіпертермічними кризами (температура підвищується до 39,0° - 41,0°С і вище), які можуть повторюватися протягом місяця, через певний час. Криза супроводжується ознобом, тахікардією. Напад закінчується вираженою астенією (слабкість, головний біль, сонливість). Регуляторна лихоманка може тривати від кількох тижнів до 2-3 місяців.
Терапія лихоманки потребує застосування α-адреноблокаторів (піроксану) у дітей, старших 6 місячного віку. Піроксан (1% розчин) дітям від 6 міс. до 3 років призначають по 0,2 - 0,3 мл тричі на добу; старшим 3 річного віку по 0,75 мл тричі на добу. Окрім того, використовують ноотропні препарати, для покрашення мозкового кровообігу, метаболічних процесів в тканинах мозку у вікових дозах, протягом 2-3 тижнів.
Злоякісна гіпертермія обумовлена збільшенням теплопродукції внаслідок посиленого метаболізму в м'язах. Вона виникає здебільшого під час загальної анестезії, застосування м'язових релаксантів. Проявами, якої є ціаноз, тахікардія, швидке підвищення температури тіла (на 1,0°С через кожні 5-10 хвилин) до 41,0°- 42,00C. При цьому з'являється ригідність м'язів потилиці, судоми; виникає змішаний ацидоз. Застосування жарознижуючих препаратів або проведення нейровегетативної блокади супроводжується зростанням температури тіла. Терапія даного стану вимагає негайного налагодження внутрішньовенної інфузії розчину глюкози, інсуліну (у дозуванні відповідно до кількості глюкози), кокарбоксилази, нікотинаміду або нікотинової кислоти (дозування попереднє). Водночас, проводяться фізичні методи охолодження та обов'язкова інстиляція зволоженого кисню.
Посттрансфузійна гіпертермія безпосередньо пов'язана із проведенням чи завершенням інфузійної терапії. Підвищується температура тіла (до 39,0° - 40,0°С), турбують болі в м'язах, суглобах, свербіж шкіри, нудота. На шкірі з'являється висипка, що супроводжується вираженим свербежем, набряком. Дитина збуджена, можуть бути судоми. Невідкладна допомога включає застосування жарознижуючих, засобів нейровегетативної блокади та антигістамінних препаратів парентерально. При відсутності ефекту від вище вказаних заходів, слід ввести преднізолон (2-3 мг/кг маси тіла /добу).
Перегрівання (тепловий та сонячний удар), небезпечне тим, що при підвищення температури тіла до 40-40,50 С виникає теплова блокада окисного фосфорилювання, тканина гіпоксія, внаслідок чого страдає мозок, формується набряк. Має місце порушення водно-сольового балансу, а також ізольований дефіцит води, який проявляється спрагою, сухістю шкіри та слизових (в т.ч. язик), іншими ознаками дегідратації, олігурії з низькою питомою щільністю, ацидозом. Змішаний дефіцит води та електролітів, якщо пацієнту давати тільки воду виникатиме дефіцит натрію: нудота, діарея, м’язевий спазм. Пому, при перегріванні необхідно поїти не тільки водою, але й соками, мінеральними водами та сольовими розчинами.
Тепловий удар – крайня ступінь перегрівання з втратою свідомості та припиненням потовиділенням, шкіра бліда, суха, гаряча на дотик, температура тіла висока. Існують наступні варіанти теплового удару:
· асфіктичний (домінує пригнічення дихального та судинного центрів, з превалюванням на початку тахіпное і тахікардії, поверхневим диханням та ниткоподібним пульсом, акроціанозом, в подальшому – апное та брадикардія);
· паралітичний (м’язевий спазм, судоми кожні 3-5 хвилин, в подальшому кома із зупинкою дихання та серцево-судинної діяльності);
· психопатичний (розлади свідомості, галюцинації, маячіння).
Сонячний удар – домінують почервоніння обличчя, нудота, в’ялість, блювання, розлади зору, тахікардія, тахіпное, що змінюються на брадикардію, галюцинації з подальшим пригніченням дихання та серцево-судинної діяльності.
Терапія при тепловому та сонячному ударах:
1. Фізичне охолодження (постійне зрошення водою в сполученні з обдуванням ємкої ділянки тіла вентилятором, пакети з льодом розміщенні на зонах максимального теплообміну). Перемістити пацієнта в тінь чи прохолодне приміщення, покласти горизонтально. Дані заходи припиняються при температурі 38,50 С.
2. При збереженій свідомості – об’ємне питво глюкозо-сольовими розчинами (регідрон, ораліт, хумана-електроліт, глюкосолан), 40 - 50 мл/кг за 4-6 годин; при відсутності відпоювання необхідно забезпечити доступ до вени для проведення інфузії (10% розчин глюкози та Рінгера у співвідношенні 3:1 по 20 – 30 мл/кг маси тіла).
3. Оксигенотерапія, при втраті свідомості – інтубація та ШВЛ.
План та організаційна структура заняття.
Дата публикования: 2015-04-06; Прочитано: 1144 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!