Діапазон температури у дітей

Температура	Нормальна	Лихоманка
Аксилярна	35,8° - 37,0°С	>37,1°С
Ректальна	36,1° - 37,8°С	>38,0°(для дітей від 3 місяців до 2 років >38,3°С)
Оральна	35,8° - 37,3°С	>37,8°

Класифікація лихоманки:

1. За тривалістю:

· гостра (до 2 тижнів);

· підгостра(2-6 тижнів);

· хронічна (більше 6 тижнів);

· ефемерна (кілька годин —> до 2 днів).

2. За ступенем підвищення температури:

· субфебрильна(37,2° - 38,0°С);

· низьку фебрильна (38,1° -39,0°С);

· високу фебрильна (39,1° - 41,0 ⁰ С);

· гіперпіретична(41,1 °С і вище).

3. За характером температурної кривої:

· постійна(febris continua) – температура тіла понад 39,0 °С, добові коли­вання менше 1,0°С. Характерна для крупозної пневмонії, бешихи, черевного тифу;

· послаблююча (febris remittens) – коливання більше 1,0°С (вірусні інфекції, бактеріальні інфекції);

· виснажлива (febris hectica) – добові коливання температури більше 2,0°- 3,0°С (сепсис, туберкульоз);

· переміжна (febris intermittens) – спостерігаються чергування високої темпе­ратури з періодами нормальної або субфебрильної 1-2 дні, (се­псис, пієлонефрит, плеврит, малярія, туберкульоз, ревматизм);

· зворотня (febris recurrens) – чергування приступів лихоманки (2-7 днів) з періодами апірексії (1-2 дні). Характерно для імунопатологічних станів, дифуз­них захворювань сполучної тканини, тифах;

· неправильна (febris atipica) – значення відповідають високій температурі або помірно високій, добові коливання довільні.

Біологічне значення лихоманки характеризується наступним:

· активується імунобіологічний захист організму;

· перешкоджає розмноженню патогенних мікроорганізмів;

· збільшується фагоцитарна активність лейкоцитів, макрофагів;

· активуються ферментні системи, що беруть участь у пригніченні репро­дукції вірусів;

· стимулюється продукція імуноглобулінів, інтерферону;

· активуються обмінні процеси в клітинах, підвищується їх функціона­льна активність;

· може знижуватись резистентність багатьох бактерій до лікарських препа­ратів;

· знижується рухова активність дитини, що забезпечує зменшення наванта­ження на внутрішні органи (серцево-судинна, ендокринна, нервова системи), що сприяє процесу видужання.

Таким чином, лихоманка переважно несе в собі захисно-пристосувальну реакцію організму, однак може бути і свідченням виснаження компенсаторних мо­жливостей.

Група ризику по розвитку ускладнень патологічної лихоманки:

· гіперпірексія (температура тіла вище 39,0°С);

· діти перших 3 місяців життя (при t° - 38,3°С і вище);

· вроджені вади серця, легень;

· сепсис, грип, кишкові інфекції, менінгіт, менінгоенцефаліт, шок;

· фебрильні судоми в анамнезі, спадкова обтяженість;

· спадкові хвороби обміну речовин (фенілкетонурія, галактоземія, глікогенози);

· патологія ЦНС (енцефалопатії, гідроцефальний, судомний синдроми, вади розвитку мозку).