Зміст навчального матеріалу теми

Лихоманка – захисно-пристосувальна реакція організму, яка виникає у відповідь на дію патогенних подразників, характеризується перебудовою процесів терморегуляції, що призводять до підвищення температури, стимулюючи відповідну реактивність організму.

Гіпертермія – підвищення температури тіла, при якому немає перебудови терморегуляції.. На­приклад, при тепловому чи сонячному ударі виникає перегрівання організму, свід­ченням чого є: гаряча на дотик шкіра, посилене потовиділення, тахікардія, посилене дихання (компенсована гіпертермія).

До складу центру терморегуляції входить декілька ділянок головного мозку:

1. Термочутлива ділянка – містить комплекс нейронів, що отримують інформацію з терморецепторів шкіри та крові.

2. Термоустановча точка – комплекс нейронів, які інтегрують інформацію термочутливої ділянки та керують діяльністю центрів теплопродукції та тепловіддачі.

3. Центри теплопродукції (нейрони задньої частки гіпоталамуса).

4. Центр тепловіддачі (нейрони передньої частки гіпоталамуса).

Лихоманка - стадійний процес:

· Перша стадія – st. incrementum (підвищення температури тіла) перебігає у двох клінічних варіантах: швидкого (збільшення теп­лопродукції, зниження тепловіддачі (спазм периферичних судин, централізація кровообігу, припинення потовиділення), що супроводжуються ознобом.) і повільного підвищення (можливе одночасне збільшення теплопродукції і тепловіддачі із переважанням теплоутворення (відчуття жару).

· Друга стадія – st. fastigium (збереження) проявляється врівноваженням теплопродукції і тепловіддачі, але тепловий ба­ланс встановлюється на вищому рівні, ніж в нормі, а тому це забезпечує утримання підвищеної температури тіла.

· Третя стадія – st. decrementum (зниження температури) відображає встанов­лення фізіологічного температурного гомеостазу. При цьому установча точка терморегуляції повертається до вихідного рівня, теплопродукція залишається на попередньому рівні, а тепловіддача зростає. Саме на цьому етапі диференціюємо два типи зниження температури тіла:

1. Критичне – температура тіла знижується впродовж 1-2 годин на 3-4°С. Посилю­ється потовиділення, розширюються периферичні судини, що може призвести до падіння артеріального тиску і гострої судинної недостатності.

2. Літичне – поступове зниження температури тіла, впродовж 12-16 годин, тому не викликає суттєвих розладів самопочуття дитини.

Вікові особливості системи терморегуляції

Процеси теплоутворення формуються за участю ендокринної системи (гормони щитовидної та наднирникових залоз), стимуляції окислювальних процесів у бурому жирі, м'язах, печінці, інтенсивності обмінних процесів. Відповідно, тепловіддача здійснюється шляхом теплопроведення, тепловипромінювання, випаровування, які регулюються зміною тонусу судин шкіри, інтенсивністю потовиділення, частотою серцевих скорочень та дихання.

Вікові особливості терморегуляції:

1. Недоношені діти – висока тепловіддача, оскільки є відносно велика поверхня тіла по відношенню до одиниці маси, а також низька теплопродукція (мала кількість бурого жиру).

2. Новонароджені, характеризується також незрілістю, адже: тепловіддача переважає над теплопродукцією; обмежена здатність організму збільшувати теплоутворення при охолодженні, а також тепловіддачу – при перегріванні; нездатність відповідати лихоманкою, оскільки слабка чутливість нейронів гіпоталамуса. Підвищена тепло­віддача обумовлена більшою площею поверхні тіла і величи­ною хвилинного об'єму дихання на кілограм. Вироблення ж тепла забезпечується згоранням бурого жиру, а не внаслідок метаболізму в скелетних м'язах (прита­манне дітям старшого віку). Тому, впродовж перших двох років життя дитини продовжується становлення системи терморегуляції; лише приблизно у 2-3 річ­ному віці встановлюється циркадний ритм температури тіла із максимальними значеннями в 5-6 годин, мінімальними в 17-21 години доби.

3. Період статевого дозрівання характеризується лабільністю температури внаслідок гор­мональних змін та вегетативною дисфункцією. У дівчаток, при становленні, а далі при періодичних менструальних циклах за 7-10 днів до по­чатку менструації, на тлі нервово-вегетативних розладів реєструється підвищення температури тіла.