Морфема. Види морфем

Морфема — найменша частина слова, що має певне значення. Членування морфем на частини призводить лише до виділення елементів, що не мають значення — фонем. Вивченням морфем займається наука морфеміка.Морфема є абстрактною одиницею мови, і тому є не знаком, а класом знаків. Морф — найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою. Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з інш морфами тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в слові. Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси). Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них. Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному). Класифікація афіксів: Афікси поділяються на типи в залежності від їхнього положення в слові. Найпоширеніші в мовах світу два типи афіксів — префікси, що стоять перед коренем, та постфікси, що стоять після кореня. Префікс уточнює смисл кореня, передає лексичне значення, інколи виражає і граматичне значення (наприклад, вид у дієслів). Суфікс передає лексич та граматичне значення. Інтерфікси — службові морфеми, що не мають власного значення, і слугують для зв’язування коренів у складних словах (напр, вод-о-спад). Конфікси — комбінації префікса з постфіксом, які завжди вжив спільно, оточуючи корінь (як, напр, в німецькій мові ge -lob- t — «хвалений»). Інфікси — афікси, що вставл в середину кореня, і служать для вираж нового граматичного значення; зустріч в індонезійських мовах (напр, ta -n- go). Трансфікси — афікси, які, розривають корінь, що склад лише з приголосних, і визнач грам значення слова (характерні для семітських мов, напр, для арабської).