Лексикографія. Основні типи словників

Лексикографія — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад; розробляє теорію укладання словників. Предметом лексикографії є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація їх, опис словникового матеріалу. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами.Прикладами загальних енциклопедій є Українська радянська енциклопедія. Двомовні чи багатомовні - це перекладні словники. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу. тлумачний. В ньому рідною мовою розкривається значення слова, характеризу його грамат й стиліст властив, подаються типові словоспол (речення) і фразеологічні звороти, де вживається слово у відповідному значенні («Словник української мови»). Словник етимологіч ний —розкривається первісне значення, реконструюється найдавніша форма слова, вказується, чи слово запозичене, чи власне українське («Етимологічний словник української мови» у 7 томах). Словник іншомовних слів — словник, у якому розкривається значення іншомовних слів, що ввійшли до лексичного складу рідної мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні («Словник іншомовних слів»). Словник історичний — один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення, наводяться ілюстрації («Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.», Т 1-2, 1977–1978 ).Словник орфографічний — словник, який подає перелік слів у їх нормативному написанні. Словник орфоепічний — служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу. Словник перекладний — словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.